А давайте відмовимося від НМТ…
Як людина, що мала певне відношення до запровадження зовнішнього незалежного оцінювання знань (ЗНО) вступників до вищих закладів освіти у 2007–2010 і у 2014–2015 роках, із достатньо великою тривогою констатую появу численних публікацій на тему відмови в останні кілька тижнів.
Така ідея навіть серйозно артикулювалася під час нещодавньої великої освітянської конференції в одному із провідних університетів країни.
Не кажучи про появу великої кількості дописів в соцмережах та у різних ЗМІ щодо необхідності відміни НМТ.
Читаючи подібні матеріали, задумався над питанням: «Чому після кількох років відносного консенсусу раптом виникла хвиля критики НМТ, і ми повернулися до 2007–2009 років, коли тодішні ректори, як бульдозери, приймали запровадження ЗНО в абсолютні штики».
Нагадаю, що про ЗНО після перших років його впровадження для всіх абітурієнтів справді роками говорили як про чи не єдину реформу в освіті, що була доведена до логічного завершення; мала зрозумілу мету; дала відчутний суспільний ефект; користувалася високим рівнем довіри громадян; пережила кілька змін урядів і міністрів. Включаючи гігантський супротив уряду на чолі з М. Азаровим, та Міносвіти на чолі з Д. Табачником.
Хочу наголосити, що підтримка стосувалася не тестів як таких. Вони не були і не могли бути ідеальними в період становлення системи ЗНО. Суспільство підтримувало ідею справедливого доступу до вищої освіти через зовнішню процедуру оцінювання.
А от щодо НМТ я справді не пригадую аналогічних формулювань на кшталт: «успішна реформа», «завершена реформа», «суспільний консенсус».
НМТ зазвичай захищають зовсім іншими аргументами: це працює під час війни; це безпечніше; це швидше; це дозволяє провести вступну кампанію; це вимушений компроміс.
Відчуваєте різницю? Про ЗНО говорили мовою цінностей. Про НМТ говорять мовою обставин.
І найбільш прикре. Мені здається, що в НМТ зникає суспільна довіра. І це є причиною розмов про необхідність відмови від нього.
Чому сьогодні навколо НМТ виникла криза довіри? Спробую визначити кілька причин.
1. НМТ перестало бути тимчасовим
У 2022 році суспільство сприйняло появу НМТ як екстрений, надзвичайний захід, зумовлений початком великої війни (хоча трансформації та скасування певних засад ЗНО почалися ще з Covid-19 у 2020-му).
Сьогодні, у 2026 році, НМТ у форматі трьох-чотирьох предметів в один день проводиться вже п'ятий рік поспіль. Тимчасове воєнне рішення остаточно перетворилося на постійне. А до постійних рішень суспільство закономірно ставить значно вищі вимоги.
2. Відбулася фетишизація результатів НМТ
Результати НМТ – уже давно не лише вступ. На основі цих результатів будуються рейтинги закладів освіти і вчителів, розподіляються бюджетні кошти (гранти на навчання і стипендії тим, хто набрав 185,5 балів та вище), оцінюється якість шкільної освіти в цілому, заклади загальної середньої освіти абсолютно однозначно націлюються на тренування своїх випускників до складання НМТ, на державному рівні запроваджуються «нульові курси» при університетах для підготовки до складання НМТ.
При чому запитання починають стосуватися вже не лише результатів, а й самої процедури.
Чи справді перевірка знань із чотирьох предметів упродовж одного дня є найкращим способом відбору вступників?
Коли на один інструмент покладають стільки функцій, люди закономірно починають ставити запитання до самого інструменту.
3. НМТ почало відмовлятися від апробованих тестологією практик проведення і визначення результатів.
Запровадивши комп’ютерне тестування, що є великим кроком уперед, порівнюючи із виконанням тестів на паперових носіях, НМТ набуло надмірної закритості, втратило прозорість, можливість повноцінної апеляцій результатів. Ця закритість не дає можливості для повноцінного публічного обговорення змісту завдань, через що багато із них стали деструктивними. Розрахованими лише на відтворення малозначущих фактів, подій, правил, а не на виявлення причинно-наслідкових зв’язків чи застосування набутих знань на практиці.
Переведення результатів тестових балів у шкалу 100-200 балів відбувається не за загальноприйнятими в тестології методиками (наприклад, шкалювання на основі параметричних моделей), а на основі волюнтаристських таблиць переведення, розроблених чиновниками і затверджених у МОН. Такий підхід не гарантує виконання інституційної обіцянки справедливості, задля чого власне і запроваджувалося зовнішнє оцінювання.
4. НМТ дедалі гірше відповідає потребам університетів
Чим далі – тим швидше НМТ поступово перетворюється на своєрідний чемодан без ручки і для самих університетів. Який і нести тяжко, і кинути не можна: закон забороняє.
Дедалі більше викладачів і керівників закладів вищої освіти ставлять запитання: наскільки результати НМТ справді дозволяють відібрати тих, хто буде успішно навчатися на конкретній спеціальності?
Адже медичні університети потребують одного абітурієнта, технічні – іншого, гуманітарні – ще іншого, а мистецькі – зовсім іншого. А тест із математики – для всіх однаковий. Як і решта тестів.
Тому не випадково дедалі частіше лунають пропозиції повернутися до дискусії про інші моделі вступної кампанії чи зовнішнього оцінювання, які б передбачали більшу свободу університетів, а не встановлення волею МОН однакового балу «склав / не склав».
Чи означає все сказане вище, що я підтримую заклики до відмови від НМТ?
Категорично ні!
Бо відмова від НМТ сама по собі не розв'яже жодної з названих проблем.
Більше того. Зовнішнє оцінювання вступників до закладів вищої освіти повинно залишитися.
Питання лише в іншому.
Зовнішнє оцінювання вступників має залишитися як гарант справедливості. Але якщо ми не будемо чесно говорити про хвороби НМТ, ми отримаємо не реформу інструменту, а суспільний вибух і вимогу його повної ліквідації.
Довіра не виникає наказом міністра. Вона не встановлюється листом МОН. Вона не визначається таблицею переведення балів.
Довіру потрібно заслужити.
Свого часу це вдалося ЗНО.
Чи вдасться це НМТ – залежить від того, чи вистачить у нас сміливості чесно говорити про його проблеми. І не лише говорити. Але і щось із тим усім потрібно робити.
P.S. Не бачу доцільності порівнювати ЗНО і НМТ. Батько за дорослого сина не відповідає.
Історія зовнішнього оцінювання в Україні почалася не з НМТ і не ним завершиться.
Але якщо ми не зрозуміємо причин втрати довіри до НМТ, то рано чи пізно суспільство почне ставити під сумнів уже не окремий формат тестування, а саму ідею зовнішнього оцінювання.
Автор: Игорь Ликарчук, доктор педагогических наук, профессор.
