С. Захарин: решение Комитета по этике от 11.09.2020

Автор: Сергей Захарин, доктор экономических наук, профессор, глава ОО «Науково-дослідний інститут економічного розвитку», руководитель патронатной службы министра образования и науки Украины.

На сайті Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти оприлюднено Рішення Комітету з питань етики за скаргами на порушення академічної доброчесності у наукових публікаціях д. е. н., проф. Шкарлета С. М. від 11 вересня 2020 р. Не дивлячись на те, що вказане Рішення носить «рекомендаційний характер» (про це вказано у тексті самого Рішення), воно було оприлюднено на сайті Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, і на цій підставі окремі політики вже зробили гучні політичні заяви. Давайте розберемося.

Що ми побачили у оприлюдненому тексті Рішення? Воно викладено на 13 сторінках, не на бланку, членами Комітету не підписане, у кінці документу стоїть напис «Голова Комітету з питань етики С. М. Квіт», але підпису також немає. Протоколу засідання від 11. 09 взагалі не оприлюднено.

Цікава деталь: перші повідомлення про ухвалене Комітетом Рішення у засобах масової інформації з’явилися вдень 11 вересня 2020 р., але ще до оприлюднення так званого «офіційного тексту». Виходить, що або Голова, або хтось із членів Комітету повідомив журналістам про зміст Рішення - у той час, коли воно ще не вступило в силу. Це зайвий раз доводить, що вказану ситуацію слід розглядати в першу чергу з точки зору формування певного «інформаційного поля», а не як елемент боротьби за академічну доброчесність.

У засобах масової інформації також повідомлялося, що члени Комітету з питань етики взяли до уваги позицію «міжнародних експертів»: Крістіна Моріарті, професора етики і права, ліцензованого адвоката у США, який працює в міжнародній організації з академічної доброчесності, міжнародного чеського експерта Томаша Фольтинека та польського експерта Кшиштофа Гутовського, експерта з питань піратства і плагіату, включеного у список Окружного суду у Варшаві. Якщо це правда, то було б цікаво дізнатися – яким чином відбиралися експерти, який у них досвід роботи, яка у них освіта, у яких організаціях нині працюють експерти, якими документами підтверджуються їхні повноваження, які саме матеріали їм надавалися, якою мовою тривало листування, що таке «міжнародний експерт» тощо. На всі ці запитання ані засоби масової інформації, ані оприлюднене Рішення відповіді не дають. Шкода.

Якщо вірити ЗМІ, міжнародні експерти – це люди з США, Чехії та Польщі – буцімто зробили аналіз текстів, написаних українською мовою. Інколи дуже корисно поставити себе на місце іншої людини. От я ставлю себе на місце «міжнародного експерта». Чи погодився би я робити експертизу тексту, написаного мовою, якою я геть не володію? Відповідь для мене очевидна. Але зрозуміло, що не всі розмірковують так, як я.

Автор цих рядків спробував проаналізувати текст Рішення, спираючись на формальну логіку та здоровий глузд. Але спочатку – коротка юридична довідка.

Відповідно до пункту 9 статті 19 Закону України «Про вищу освіту», у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

Зверніть увагу: вказана правова норма наділяє Комітет з питань етики повноваженням розглядати питання академічного плагіату. У оприлюдненому Рішенні, як вбачається з його назви, йдеться про академічну доброчесність. «Академічна доброчесність» та «академічний плагіат» - різні правові поняття. Виходить, що Комітет з питань етики вирішив питання, яке не входить до його компетенції.

Відповідно до абзацу першого пункту 8 статті 42 Закону України «Про освіту», порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності визначається уповноваженим колегіальним органом управління закладу освіти з урахуванням вимог цього Закону та спеціальних законів.

Таким чином, виходячи з букви зазначеного правового припису, якщо є відомості про можливі порушення науково-педагогічним працівником правил академічної доброчесності, вказані факти мають виявлятися та встановлюватися на основі порядку, встановленого самим закладом освіти.

Законодавець не робить винятків з цього правила – чи то мова йде про асистента, чи про ректора. Але це не вина Шкарлета.

Відтак, якщо врахувати, що Сергій Шкарлет в період до 25 червня 2020 р. працював на посаді ректора Національного університету «Чернігівська політехніка», то виходить, що усі матеріали щодо буцімто допущених порушень має розглядати саме Національний університет «Чернігівська політехніка», вірніше – спеціально створений університетом орган. Таким чином, з правової точки зору, єдиний у державі орган (установа, організація), який має право, повноваження та компетенцію розглядати матеріали про можливі порушення академічної доброчесності, що буцімто допущені Шкарлетом С. М., - це Національний університет «Чернігівська політехніка».

Можливо, комусь правова норма, що закріплена у абзаці першому пункту 8 статті 42 Закону України «Про освіту», здається неправильною. Можливо, хтось вважає, що заклад вищої освіти та створені ним органи (зокрема, комісія з академічної доброчесності) не спроможні об’єктивно розглянути питання стосовно ректора, хай навіть колишнього. Якщо так – необхідно готувати відповідні пропозиції, в установленому порядку вносити законопроєкт та просити депутатів його підтримати, а не створювати інформаційні хайпи.

Що стало підставою для проведення засідання Комітету з питань етики? Відповідь наводиться у тексті Рішення. Підставою для «відповідної реакції» (це цитата з тексту Рішення) Комітету стали звернення народної депутатки Совсун І.Р. (з якою Голова Комітету з питань етики Квіт С.М. керував Міністерством у 2014-2015 рр. і до цих пір підтримує приязні стосунки), а також двох громадських організацій. Одначе у Рішенні Комітету не вказано – які матеріали були додані до цих звернень (судові рішення, експертні висновки, постанови тощо) і які саме факти стали приводом для проведення засідання. Натомість вказано, що НАЗЯВО (а не Комітет) кілька разів зверталося до Національного університету «Чернігівська політехніка» з усілякими клопотаннями, у тому числі про витребовування документів. Результати цієї роботи у Рішенні чомусь не відображені.

Згідно Висновку Комісії з академічної доброчесності Національного університету «Чернігівська політехніка», який згадується у Рішенні, порушень академічної доброчесності Шкарлет Сергій Миколайович не допускав.

Із вказаним Висновком Комітет з питань етики НАЗЯВО, як вбачається із змісту оприлюдненого Рішення, не погодився. Але у Комітету немає повноважень відхиляти або не погоджуватися із Висновками, які зроблені компетентними організаціями (у тому числі закладом освіти) на виконання наданих законом повноважень (зокрема, щодо встановлення або не встановлення фактів порушень академічної доброчесності на підставі п.8 ст.42 Закону України «Про освіту»).

Можна довго сперечатися – чи була належна мотивація у членів Комітету не брати до уваги Висновок «Чернігівської політехніки». Кидається в очі, що Комітет досліджував певні публікації з сайту, який створений в Росії, але при цьому в Україні в якості засобу масової інформації або інформаційного агентства не зареєстрований. Ми всі розуміємо, що на сайтах аналогічного штибу можна розмістити будь-яку «заказуху», і недорого. Але чи можуть такі «публікації» лягати в основу серйозних рішень? На думку членів Комітету – так. На мою думку – ні.

Як вбачається із змісту оприлюдненого Рішення, Комітет з питань етики також не погодився із результатами науково-правової експертизи Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України. На сторінці 11 безапеляційно вказано, що «методи підготовки відповіді та її аргументація, на нашу думку, не відповідають змісту законодавства України та етичних стандартів у сфері академічної доброчесності як специфічної сфери, відмінної від понять авторського права». При цьому у тексті Рішення не наводяться результати дослідження «методів підготовки відповіді…». Оцінити «методи» проведення правової експертизи, на мою думку, можуть лише правники, які мають досвід експертної роботи.

Комітет з питань етики також розглянув Звернення членів Науково-методичної ради з питань якості вищої освіти Тернопільського національного економічного університету». У вказаному зверненні вчені-економісти вказують на високу наукову та практичну цінність наукових праць, що підготовлені професором С. Шкарлетом одноосібно або в співавторстві. Це звернення Комітет з питань етики розцінив як «неправомірну спробу вплинути на результат роботи Комітету». Ось так: на думку Комітету, «міжнародні експерти» можуть висловлювати власну позицію, а національні експерти – зась.

Якщо вірити засобам масової інформації, під час засідання 11 вересня адвокат, що представляє інтереси Шкарлета, заявив Голові Комітету з питань етики Сергію Квіту відвід. Але у тексті Рішення не вказано про результати розгляду цієї заяви.

На сайті НАЗЯВО оприлюднено 6 додатків. Пропоную кожен з них коротко проаналізувати. Це дуже цікаво.

Додаток 1 – «Таблиця прикладів імовірних порушень академічної доброчесності у формі текстових запозичень без посилання на джерело у наукових публікаціях д. е. н., проф. Шкарлета С.М.». У файлі наведено певні тексти з певних сайтів, але неможливо встановити – хто ці тексти написав (підготував), хто оприлюднив, коли саме оприлюднив і на яких підставах.

Додаток 2 – «Висновок Koмісії з академічної доброчесності Національного університету «Чернігівська політехніка» щодо достовірності інформації, яка розміщена на сайті http://falsescience.ucoz.ua/, у публікаціях, що пiдпиcaнi ім’ям Василя Садового». Вказано, що випадків порушення академічної доброчесності немає. Цей Висновок Комітетом з питань етики де-факто був проігнорований.

Додаток 3 – «Приклади порушень академічної доброчесності у формі академічного плагіату у справах, розглянутих (що перебувають на розгляді) Комітетом з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти». Наведено багато інформації, яка стосується інших осіб, а інформація, яка стосується Шкарлета – дублюється із додатком 1. Вочевидь, цей файл розміщений лише для того, аби підсилити у пересічного читача враження від «неетичної поведінки».

Додаток 4 – «Експертний висновок. Кшиштоф Гутовський». У вказаному Експертному висновку прізвище «Шкарлет» взагалі не згадується, натомість наводяться словосполучення «історії вікінгів», «історії германців», «палати Франції» тощо, а також зроблене посилання на Конституцію Соціалістичної Республіки Югославія. Вказане дає змогу зробити припущення, що вказаний документ взагалі не має стосунку до справи, що розглядається.

Додаток 5 – «Експертний висновок. Томаш Фольтинек». Вказаний Експертний висновок представляє собою текст листа, що направлений на ім’я Голови НАЗЯВО (а не Голови Комітету з питань етики), у якому також прізвище «Шкарлет» не згадується. Із змісту листа також вбачається, що експерту не надали «цілісних публікацій». Що саме надали експерту – у Висновку (або у тексті листа?) не вказано. Також можна зробити припущення, що вказаний документ не має стосунку до справи, що розглядається.

Додаток 6 – «Звернення членів Науково-методичної ради з питань якості вищої освіти Тернопільського національного економічного університету». Це звернення, нагадаю, було розцінено як «неправомірна спроба…».

На сайті НАЗЯВО не оприлюднено Висновок Інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, тексти скарг про можливі порушення академічної доброчесності, листи-запити НАЗЯВО до Національного університету «Чернігівська політехніка», листи-відповіді університету до НАЗЯВО. Вочевидь, ці документи, на думку членів Комітету, для широкого загалу не призначені.

Також на сайті НАЗЯВО не оприлюднено Висновок професора Моріарті…

І наостанок – трішки історії. В Україні в різні часи було ініційовано чимало так званих «плагіатних скандалів», у центрі яких опинялися високі посадові особи або потенційні кандидати для обрання на певну посаду. Звинувачення у плагіаті лунали на адресу Юлії Тимошенко, Арсенія Яценюка, Катерини Кириленко, Олександра Волосовця, Лілії Гриневич, Сергія Бабака, Руслана Гурака та багатьох інших. Є купка людей, які виконують відповідні замовлення за цілком зрозумілу мотивацію.

Дивна історія: усі звинувачення лунають лише на адресу відомих людей, і у кожному скандалі є конкретні бенефіціари – тобто ті люди, які отримують вигоди від таких скандалів. Сергій Шкарлет – для таких бенефіціарів лише гучне ім’я, можна сказати – бренд, завдяки якому можна заробити бали. Інні Совсун, Ганні Новосад, Єгору Стадному просто пофартило, що вони не мають у своєму доробку наукових праць, інакше плагіат (або академічний плагіат) міг би знайтися і у них. Головне, щоб був бенефіціар…