А. Мирошниченко: вопрос программы по литературе

Это вам кто сказал, что такими произведениями можно привить что-то, кроме отвращения?

А. Мирошниченко: вопрос программы по литературе

Автор: Александр Мирошниченко, актер, режиссер, драматург.

Болюче питання

Ну от знову. І начебто не вчителі винні. Але ж не протестують. І тут два варіанти. Чи їм плювати. Чи дійсно вважають, що це нормально.

Це я про програму з літератури. Для 6-го класу. У якому моєму синові вчитись. Подивився. Жахнувся. Кажете, прищеплення смаку до літератури? Це вам хто сказав, що такими творами щось, крім відрази, можна прищепити? Не вірите? Розглянемо, що ж саме пропонують нашим дітям.

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. «ЖАЛІСНИЙ»

Розділ сльозогінний. Тут літературна вартість творів ролі не грає. Головне «вибити» сльозу жалості. У стилі жебраків з метро. Для чого потрібні ці, сумнівні з літературної точки зору жахалки, дітям - нікому не зрозуміло. Тим не менше діти будуть примушені читати ось такі «шедеври»: Спиридон Черкасенко «Маленький горбань», Володимир Короленко «Сліпий музикант», Гаррієт Бічер-Стоу «Хатина дядька Тома»…Ви справді вважаєте це шедеврами літератури? Ви справді вважаєте теми цих творів близькими нашим дітям? Чи це така ностальгія за СРСР, де було модно бути бідним та нещасним?

РОЗДІЛ ДРУГИЙ. «НЕЗРОЗУМІЛИЙ»

Тут розміщені твори, може, і непогані, але абсолютно нецікаві в цьому віці. Ну от просто нецікаві – хоч ти що роби. Ні! Діти-відмінники будуть божитись, що вони обожнюють ці твори. Чому? Щоб залишатись відмінниками. Інші будуть тихо ненавидіти і ці конкретні твори, і літературу загалом. Що за твори? Ну, наприклад, такі: Чарльз Діккенс «Різдвяна пісня в прозі», Генрі Водсворт Лонгфелло «Пісня про Гайавату», Олександр Довженко «Зачарована Десна»…

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. «ПЛАСКИЙ ГУМОР З СЕКОНД-ХЕНДУ»

Тут у нас незмінна трійця авторів: Леонід Глібов, Степан Руданський, Павло Глазовий. Як би це краще пояснити? Ці автори, може, колись і комусь були смішними. Але не зараз і не дітям. Нехай би собі залишались в історії літератури. Але не в шкільній програмі. Бо вивчати гумор через несмішні і давно застарілі речі - це все одно, що пробувати зрозуміти смак справжньої італійської пасти через смак «Мівіни».

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ. «ПОЗИТИВНИЙ»

Все ж таки є в програмі трохи нормальних і цікавих дітям творів. Це: Всеволод Нестайко «Тореадори з Васюківки», Астрід Ліндгрен «Міо, мій Міо», Ярослав Стельмах «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера», Роберт Шеклі «Запах думок»… Ці твори хоча б можуть дійсно зацікавити дітей. Якщо, правда, вони не махнуть рукою на літературу після попередніх «шедеврів».

Я, звичайно, не всю програму проаналізував. Тут по кожному твору довга розмова. Але, якщо назвати програму одним словом, - це буде слово НЕСМАК.

І ось тут мене дивує одне. Чи дійсно вчителі не розуміють? Чи вони бояться говорити відкрито на цю тему? Чи їм плювати? Так їм, може, і плювати, але не мені. Бо я не хочу, щоб у моєї дитини було спотворене враження про літературу. А іншим воно бути не може з такою програмою. Звичайно, можна надолужити самотужки. Але для чого тоді школа? Загадка…

Оригинал

Освіта.ua
20.08.2019

Популярные блоги
В. Громовой: рубеж необратимости уже пройден Отрицательный отбор в образовании продолжается, ведь уходят лучшие, а «скамейка запасных» почти пуста
Е. Стадный: идея увеличения веса аттестата ошибочна Чем больше будут учитывать аттестат, тем меньше будет шансов у детей с хорошими знаниями из строгих школ
Д. Бабурин: образование за ширмой рейтинговой шкалы За ширмой рейтинговой шкалы 100-200, которую нам каждый год представляет УЦОКО, скрывается реальное состояние образования в Украине
В. Громовой: как спасти образование от развала Как вызвать бешеную ненависть, но спасти школьное образование от окончательного развала
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!