В. Громовой: мы умудряемся брать худшее из всех систем

Автор: Виктор Громовой, образовательный эксперт, заслуженный учитель Украины.

Дикий совок невмирущий, повернення до ще «дожовтневих» практик релігійного мракобісся і новітні постійні «шоу», які «Must Go On»: три джерела і три складові частини сучасної української «реформи» школи?!

Яку реакцію у «споживача» може дати ця гримуча суміш, яку зараз розбовтують в одному флаконі?

Правильно: це огидне «пойло» викличе блювотну реакцію у будь-кого, тож, мабуть, приховане завдання «рехворматорів» - дискредитувати саму ідею реформи, дискредитувати на довгі роки…

(Навіяно вчорашньою церемонією нагородження переможців обласної учнівської олімпіади «Знавці Біблії» у м. Рівному).

Якось ми умудряємось брати найгірше з усіх систем!

Від совка зберегли радянську модель «командно-адміністративного» управління, бюрократичний пресинг та несвободу у всьому.

Від дорадянської освіти - релігійне мракобісся, забуваючи, що чи не єдиним досягненням радянської влади в освітній сфері було становлення її світського характеру. Як насправді прищеплювалися християнські цінності у старій гімназії на заняттях «Закону божого», спеціально вивчав на прикладі єлисаветградського гімназиста, майбутнього нобелівського лауреата – Ігоря Тамма. Так от, саме ці примусово-скрєпні «уроки» і зробили його атеїстом.

Від західного маскульту (не освіти, а саме «масової культури») ми переносимо у вітчизняну освіту практику організації усіляких шоу, які розраховані виключно на піар-ефект. Зайве нагадувати, що це, у поєднанні з радянськими традиціями показухи та імітації роботи, шоуманія набуває на нашому «хуторі поблизу Європи» уже зовсім потворних форм.

Усе, «розпрягайте, хлопці, коні, та лягайте спочивать…»!? Приїхали. У Європу. Середньовічну...

P.S. Елена Ефименко влучно назвала цей феномен «антитеорією розбитих вікон в освіті».

Цитую: «Система освіти в Україні з новою хвилею реформ почала змінюватися. Закон про освіту визначив нові орієнтири. Але багато змін більше нагадують шумовиння на тій самій хвилі. Найголовніше, декларується свобода у викладанні та набутті знань. Але ж зразу вступає в дію «антитеорія розбитих вікон».

В чому це простежується? Умовні вікна свободи педагогічної думки, що широко розчинилися, зразу викладають чи то обов’язковими цеглинками «Лего», чи завішують такими ж обов’язковими килимками. Тренери від освіти заплітають їх нитками вранішніх зустрічей, що нав'язують єдине бачення освітнього процесу. А якщо скло ціле, тоді шибку заліплюють сторінками неякісних підручників або різноманітними сертифікатами. Вікно свободи у виборі навчального закладу «працелюбні склярі» замурували Наказом № 367.

І дарма, що вікна не розбиті, свіже повітря свободи крізь них вже проходить ледь-ледь.

Все робиться задля того, щоб «правила» не порушувалися.

А тепер ще й «біблієзнавством» хрест-навхрест почали вікна забивати».

Оригинал