В. Громовой: обреченные на непопулярность 20 шагов

Автор: Виктор Громовой, образовательный эксперт, заслуженный учитель Украины.

А в паралельній реальності з 1 вересня 2018 року розпочнеться здійснення приречених на непопулярність 20-ти кроків:

1. Лівацький псевдодемократизм і псевдогуманізм СТОП! Відновлення реальних важелів впливу на операційному рівні навчального закладу щодо забезпечення належної якості освіти (можливості залишати на другий рік «двієчників» та прогульників, надання права виключати зі школи явних неадекватів, вказування в атестаті кількості пропущених уроків, введення градації атестатів тощо).

2. Забезпечення більш рівномірного навантаження на учнів упродовж навчального року шляхом скорочення літніх канікул до півтора місяця (як у Німеччині).

3. Ліквідація централізованого державного замовлення та ведення плати за підручники та навчальні посібники (за малозабезпеченими гроші на ці потреби йдуть на рівень школи).

4. Реорганізація гібридних шкіл І-ІІІ ступенів у окремі початкові, неповні середні та старші школи.

5. Реалізація на практиці принципу «гроші йдуть за дитиною» шляхом введення освітніх ваучерів.

6. Введення процедури академічного банкрутства щодо «слабких» шкіл, які неспроможні набрати учнів в умовах вільної конкуренції між школами (за неможливості проведення санації, закриття цих шкіл та передача їх матеріальної бази сусіднім чи новоствореним школам).

7. Ліквідація департаментів (відділів, управлінь) освіти й створення на їх місці центрів сервісного обслуговування закладів освіти.

8. Проведення реальної децентралізації управління шкільною освітою шляхом позбавлення МОН права видавати будь-які накази, методичні рекомендації, інформаційні листи, які стосуються загальної середньої освіти (в «окончательной бумаге» написати: усі питання… заклади загальної освіти вирішують САМОСТІЙНО!)

9. Ліквідація безплатної вищої освіти, введення безвідсоткових кредитів на навчання та грантів для обдарованих учнів.

10. Відмова від централізованого визначення змісту освіти, перехід на програми, які самостійно складають вчителі (курикулярна реформа).

11. Реалізація на практиці принципу «гроші на професійний розвиток йдуть за вчителем» шляхом впровадження ваучерів на підвищення кваліфікації.

12. Поступова відмова від ЗНО, перехід на вступ до університетів за рекомендаціями зі школи, шляхом здобуття гранту на навчання тощо.

13. Припинення фінансування з державного бюджету НАПН та інших академічних установ педагогічного спрямування.

14. Відмова від класно-урочної системи в старшій школі, перехід на індивідуальні освітні програми шляхом запровадження тьюторингу, проектних методик, онлайн навчання тощо.

15. Встановлення потужної стимулювальної дистанції між зарплатами вчителів та (заступників) директорів шкіл (різниця в оплаті у 2-3 рази).

16. Встановлення жорсткої відповідальності батьків щодо виконання ними функцій повноправних учасників освітнього процесу.

17. Рішуче подолання клерикально-консервативних тенденцій, неухильне забезпечення світського характеру освіти.

18. Запровадження посади шкільного офіцера поліції із широкими можливостями та повноваженнями щодо підтримки дисципліни та порядку, захисту прав учасників освітнього процесу.

19. Проведення політики, спрямованої на надання системі шкільної освіти необхідної різноманітності як передумови для її розвитку (поширення альтернативних програм, відмова від уніфікації типів навчальних закладів, залучення до здійснення освітнього процесу в школі не педагогів тощо).

20. Відмова від примітивізації ролі Школи та Вчителя намаганням звести місію освіти в суспільному розвитку до надання освітніх послуг. Адже абсолютно некоректним є теперішнє прирівнювання (співставлення) послуг перукарні, хімчистки чи похоронного бюро з тим, що має пропонувати школа як особливе інтелектуальне середовище і механізм партнерства усіх учасників освітнього процесу.

Буде шокова терапія по-освітянськи замість постійного шоку без терапії.

Будуть мітинги і голодування, прокльони і благання.

Буде боляче, адже саме біль сигналізуватиме про те, що зачіпаються дуже чутливі ділянки Системи...

Але через рік безнадійно хворий пацієнт почне потроху оклигувати. А через 10 років ми матимемо справді нову освіту України.

P.S. Нічого не написав про дебюрократизацію? І не напишу...

З бюрократизавром ніхто не буде демонстративно боротись. Він згине сам, пропаде, як «роса на сонці», уже на восьмому кроці практичної реалізації цієї антикризової терапії.

Оригинал