В. Белый: о механизме введения нового Госстандарта

Автор: Владимир Белый, заместитель директора по УВР, физико-технический лицей г. Херсона.

Цей блог від Віктора Громового, крім всього іншого, актуалізує суспільну увагу до надважливого для української нації питання про механізм запровадження нового Держстандарту освіти.

Мені випало протягом трьох років наживо бачити як з півтисячі наших вчителів з різних куточків колишнього СРСР, які звикли здійснювати навчання за авторитарним стандартом «ведучий – ведені», опиняючись перед лицем кардинально протилежного освітнього стандарту (демократичне компетентісно-продуктивне навчання), вже з першого навчального тижня успішно вливалися у тамтешні умови свого закордонного контракту.

Без будь-яких спеціальних з ними нарад чи роз’яснувально-тренувальних занять.

Не сплохувати було їхнього персональною задачею, бо інакше – повернення додому за 24 години. Головне - бути нормальним знавцем свого предмету, а необхідний для замовника/власника стиль та зміст роботи у стінах його закладу не є проблемою для будь-якого відповідального та технологічно дисциплінованого працівника.

Тому взагалі не має обговорюватися питання, чи згоден зі стандартами діяльності найманий працівник, чи бажає він працювати у відповідності до них, а не триматися «зубами» за свої звички, які при цьому є більш ніж недоречні!

Звісно, що діяльність за новими стандартами має бути як матеріально вмотивованою, так і ресурсно забезпеченою. Десь як, приміром, перехід на нову якість зібраного у фермерів молока, який передбачає не лише вільний випас корів на пасовищах, а й техніку, за якої прибирається будь-який контакт молока з атмосферою та руками доярів.

Освітній стандарт

У нашому випадку нового стандарту, приміром, початкової освіти – «випас» є, а техніки – немає.

Одними загальними визначеннями (поле випасу) того, що має вміти учень, та подібного переліку загальних компетенцій мети не досягти ніякими «танцями» вчителів довкола учнів (УВАГА) без величезної бази практичних вправ, задач, якісних питань, творчих завдань, зразків цільових учнівських проектів тощо.

Наша проблема у тім, що наявні у системі працівники академічних, методичних установ та закладів системи ІППО не є тими, хто зможе такі завдання створити. Вони можуть провести заняття, семінари, конференції чи навіть освітні табори для педагогів-практиків щодо роз’яснення сутності та змісту нових стандартів, але не можуть створити необхідної бази нових учнівських завдань, завдяки якій тільки й можна втілити новий стандарт у життя. Свідченням останнього є певне обмежене коло вчителів-ентузіастів, котрі все те давно роблять самостійно.

Тільки тут проблема у тім, що природу не перехитрити – не буває у будь-якій сфері діяльності більше 10-20% працівників, у яких творче начало є їхнім способом існування. Ніякі тренінги не зроблять інших такими ж творчими, щоб самостійно «клепати» необхідні новоякісні завдання, щоб учні вчилися за дійсно новим стандартом, але…

Надія

…Надія є, бо практично всі українські вчителі, котрі таки затрималися у школі, здатні легко запрацювати по-новому, якщо забезпечити наступні дві умови:

• по-перше, матиме місце вільний доступ до державної бази навчальних матеріалів по застосуванню програмної теорії у контексті нового стандарту продуктивно-практичної та компетентісно-спрямованої освіти;
• по-друге, засновник/власник закладу матиме правові повноваження прямої дії для припинення контракту з призначеним директором, у якого вчителі ігноруватимуть обов’язок з дотримання стандартів діяльності, а директор, у свою чергу, аналогічно стосовно вчителів.

Свідченням ефективності такого підходу можуть слугувати приклади УКУ (Львів) чи школи «Афіни» (Київ), та й не тільки їх. Або історія реформування фінської шкільної системи, зріз з якої вже цього року українська спільнота побачить на прикладі тих пілотних шкіл, у яких запрошені фінські спеціалісти змодерують кардинальні зміни протягом одного тижня. А ще тому свідченням є природна схильність наших освітян до дисциплінованості - криком кричать від бюрократичного гніту, а тим не менше слухняно пишуть звіти місцевим начальникам, хоча МОН від них їх вже й звільнило.

Тут, у пості пана Віктора, мова непрямим чином йде про таке важливе для країни питання доцільного використання мільйонних бюджетних коштів на реформування освіти.

«Еspoir sans espoir».

Оригинал