Виктор Громовой: я не хочу быть «агентом перемен»!

Автор: Виктор Громовой, образовательный эксперт, заслуженный учитель Украины.

Коли ми некритично запозичуємо західну термінологію, нам не вистачає клепки врахувати можливі негативні конотації, які викликає той чи інший термін у свідомості мешканців нашої пострадянської країни.

Читаємо Вікіпедію:

«Аге́нт - представник, довірена особа, що діє за дорученням когось, служить чиїмсь інтересам.

Агент (торгівля) — оптовик, який репрезентує покупців чи продавців на довготривалій основі.

Агент (розвідка) — секретний, як правило некадровий, співробітник органів розвідки або служби безпеки якої-небудь держави, організації. Див. також: Сексот.

Агент (гірнича справа) - дійсна причина, що викликає ті чи інші явища (в природі, організмі тощо)».

А якщо серйозно, мені не подобається ні термін «агенти змін», ні термін «активісти».

Наші «агенти змін» ну такі агенти! Іноді просто руки чешуться організувати для багатьох з них елементарний лікнеп, адже вони, як кажуть, не мають навіть «зеленого» уявлення про те, як впроваджувати інновації в консервативному середовищі.

Єдиний симпатичний, але вигаданий агент MI-6, якого всі знають, - це Джеймс Бонд, «агент 007» — головний персонаж романів британського письменника Яна Флемінга. Усі інші «агенти» є вкрай непривабливими персонами… Щойно Служба безпеки України викрила ще одного агента Кремля прямо під носом у прем'єр-міністра України.

Типаж «активіст» ще в роки мого піонерського минулого теж був не дуже привабливою персоною зі схильністю до дуполизання та некритичного сприйняття догм. Тоді бути «активістом» означало опуститись на самісіньке дно у неформальному шкільному табелі про ранги. Навіть «ботани» могли бути «нормальними пацанами», а «активісти» точно – ні.

Вчора запитав у моїх ФБ друзів: які типажі у нас зараз переважають: псевдоагенти змін чи агенти псевдозмін?

Відповідають: псевдоагенти псевдозмін!

А ще пишуть про те, що в Україні є багато «агентів змін», які все життя «працювали під прикриттям» (мовчки робили свою справу, розбудовуючи нову освіту України). От я перші п'ять років свого директорування не те, що не міг кататись по світу чи бути гіперактивним у ЗМІ та соціальних мережах, а «вгору глянути» чи, вибачте, іноді в туалет сходити часу не було... Ну дуже енерговитратна справа робота директора школи, якщо по-справжньому працювати, а не безкінечно піаритись в якості міфічного «агента змін».

Тож хай у нас краще будуть непомітні, але реальні «носії змін» та справжні «лідери змін», яких ми розпізнаємо лише на віддалі часу.

Бо як найкраще реагувати на псевдоагентів псевдозмін в освіті?

Ніяк, треба самому ставати носієм справжніх змін.

Не якісь там «агенти», а кожен з нас є носієм змін!

Зміни трапляються, тож робімо зміни, насолоджуймось змінами, досліджуймо зміни!

Тоді у нас буде країна, яка змінюється на краще.

Оригинал