Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования.
Чи готуюся наші нардепи до серйозного аналізу законопроекту «Про освіту» - цього не знаю, але я продовжую його вивчати.
Цього разу задумався над проблемою освітнього консалтингу і, зокрема, над діяльністю освітніх експертів. Цікаво, що в тексті законопроекту поняття «експерти», «освітня експертиза» зустрічаються майже десять разів. Тобто, майбутній закон вводить в правове поле поняття «освітня експертиза». Але, як не шукав, то статті, котра б визначала, а що означає «освітня експертиза» чи хто такі «освітні експерти» - не знайшов. Як і того, хто має право займатися освітньою експертизою.
Не секрет, що сьогодні себе освітнім експертом може назвати будь-хто. МОН та місцеві освітні владці створюють силу-силенну усіляких експертних комісій. Проводяться експертизи підручників, посібників, програм, навчальних планів і т. ін. Пишуться якісь експертні висновки та акти. Й ніколи ніхто не думав над тим, а хто той експерт, чиї висновки лягають в основу прийняття рішень, вартість яких інколи обчислюється мільйонами.
Чому в нашій системі поняття «хороший учитель» чи «хороший професор» стали тотожними поняттю «освітній експерт»? Адже вчити, виховувати, робити науку - один вид професійної діяльності, а аналізувати чужу роботу та на основі цього аналізу робити якісь висновки - інший.
Чи не тому у нас більшість підручників, котрі видаються за бюджетні кошти, не витримують ніякої критики; захищаються дисертації, науковий рівень яких нижчий від студентських рефератів; приймаються програми, котрі або виконати не можна, або їх краще не виконувати взагалі?
Чому у системі права, інтелектуальної власності, будівництва та інших сферах нашого життя інститут професійних та відповідальних експертів давно й успішно функціонує, а у освіті усі одночасно й експерти, й ті, кого експертують?
Дуже сподівався, що законопроект покладе початок існуванню інституту незалежних сертифікованих освітніх експертів, у висновках яких не буде сумніватися ніхто; котрі будуть прийматися судами; на основі яких ухвалюватимуться солідні управлінські рішення... І ми, нарешті, позбудемося примітивного совкового підходу до цієї важливої справи.
Але того законопроект не передбачає. Чи не тому, що й над ним працювали експерти в радянському розумінні цього слова? Як у Лєніна: «каждая куховарка может управлять государством». А в нашій освіті - кожен може назватися експертом... Бо у ній, як і в медицині, начебто «розбираються» всі. ТО ДЕ РЕФОРМА?
Оригинал
