В. Громовой: не все директора держатся за свое кресло

Смена директора школы - передача перспективы, а видение перспективы - требование №1 к претенденту

В. Громовой: не все директора держатся за свое кресло

Автор: Виктор Громовой, образовательный эксперт, заслуженный учитель Украины.

Не всі директори шкіл тримаються «мертвою хваткою» за своє крісло. Ось приклад достойного прощального листа:

«Сьогодні був мій останній робочий день на посаді директора школи.

Щиро дякую колегам, випускникам, їхнім батькам, усім небайдужим, хто свій дорогоцінний час присвятив тому, щоб донести громадськості власну позицію щодо оцінки мене як керівника. Значить все було недаремно.

Те, що виросло зі школи-новобудови з голими стінами й порожніми класами без парт і дошок, – це єдиний в області навчальний заклад, спеціалізований на дизайн-освіті, школа-музей творчих учнівських робіт.

Разом із вашою оцінкою це засвідчило, що мені вдалося реалізувати себе на посаді директора школи, що я присвятив себе не посаді, а справі.

Тільки тепер до мене дійшло, скільки в усе те вкладено самого себе і здоров'я.

А от у влади якийсь нездоровий інтерес до посади директора школи. На жаль, її не цікавить ні директор як людина, ні результати його праці. Наші молоді очільники навіть не вміють дякувати людям за багаторічну працю. Спасибі, що все ж є люди, які розуміють, що посада й робота на цій посаді – це абсолютно різні речі. А тому й гідності вистачило, щоб піти.

Усе, що міг і хотів, я встиг зробити в освіті за 34 роки. Тож ні за мінімум 1 рік, ні за максимум 4 – хапатись не буду. Вони мені вже не потрібні, бо єдине, на що вони впливають, – то це на зменшення суми пенсії.

Ще дуже хочеться нарешті припинити роздарювати себе паперовій шкільній рутині, яка щороку наростає, як снігова куля, заважає робити головне і змушує робити те, що не подобається.

Я не чіпляюсь за свої ланцюги. А тому, у перефразуванні великого класика, обірвалися нині всі пута, що в’язали мене з давнім життєм, навіть думка від нього розкута, без «освіти» життю не кінець.

Як фанат року, дотримуюсь філософії його творців: «У Вас є сонце, у Вас є місяць і у Вас є «Rolling Stones». Що ще Вам потрібно для щастя?» (Keith Richards, Rolling Stones).

«Речі, які дістались тим, хто чекав, – це речі, які залишили по собі ті, хто здобув їх своїми силами» (Steven Tyler, Aerosmith).

«Скільки б не відрахувало мені життя, мені завжди буде 18, і я це обожнюю» (Alice Cooper).

Мені страшенно пощастило, що маю два випробуваних друга. Це моя дружина Світлана і син Олександр. Вони мої міцні та надійні плечі, які відчуваю щохвилини.

Здоров’я вам і вашим сім’ям, людської вдячності й поваги!

Бережіть себе та одне одного!

Шануймося, бо ми того варті!»

Анатолій Долинський, директор Хмельницької ЗОШ 27

P.S. Обриваються звільна всі пута,
Що в'язали нас з давнім життєм;
З давніх брудів і думка розкута —
Ожиємо, брати, ожиєм!
Іван ФРАНКО

P.S. S. Я позитивно ставлюсь до змін у проекті нового Закону про освіту щодо призначення директорів шкіл на конкурсній основі і лише на дві каденції по 6 років. Недаремно навіть цикл східного календаря триває 12 років. По собі знаю, якою надзвичайно енерговитратною справою є те директорування...

Звісно, прикро, якщо на зміну людям ідеї приходитимуть ті, кого цікавить лише крісло, статус, можливість мародерствувати і грітись у промінні не твоєї слави. Саме в цьому «нездоровий інтерес до посади директора школи», про який пише автор. Тому зміна директора має бути перш за все передачею перспективи, а бачення перспективи є вимогою №1 до претендента на цю посаду!

Якщо ж школі не пощастить з новим директором, її чекає наступна послідовність подій. Як правило, всі, зґвалтовані призначенням непродвинутого директора, педагогічні колективи проходять чотири етапи:

  • 1 Етап. Обурення(«Усі плюються…»). Тривалість: 1-2 місяці.
  • 2 Етап. Пофігізму(«Ніхто нічого не робить, усім усе по-барабану…»). Тривалість: до року.
  • 3 Етап. Колаборації(«За 6 місяців роботи розсварила вчителів, поділила колектив на своїх і чужих…). Тривалість: рік-два.
  • 4 Етап. Стокгольмського синдрому(«Не така вона вже й погана, можуть прислати ще гіршу…»). Тривалість: до «виносу тіла».

Оригинал

Освіта.ua
19.07.2017

Популярные блоги
А. Заможская: я боюсь уроков трудового обучения Есть страны, где дети на трудовое обучение записываются в очередь, потому что там учат тому, что им интересно
Александр Мирошниченко: раздумия с табелем в руках Роль школы стала совсем непонятной в этом мировоззренческом хаосе дистанционного обучения
И. Ликарчук: эпидемия «выпускных» в детском саду Их породили экзальтированные мамаши при поддержке безответственных работников детсадов
Ю. Полонская: как нивелировать «плюсы» школьной автономии Почему статью о 175 днях учебного года начали выполнять только в этом году, да и то далеко не все регионы?
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев