И. Ликарчук: кому нужен шум вокруг обновления программ

Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования.

Читаю подібні повідомлення і ніяк не можу знайти відповідь на кілька питань.

1. Кому і для чого потрібний оцей галас навколо участі (?) вчителів в «оновленні» навчальних програм. Мені здається, що МОН взагалі не повинен мати до навчальних програм ЖОДНОГО ВІДНОШЕННЯ. Його справа - затвердити державний стандарт з того чи іншого предмета. Приєднуюся до думки тих небагатьох колег, хто відстоює позицію, що навчальну програму має розробляти кожен вчитель. Розробляти ВЛАСНУ НАВЧАЛЬНУ ПРОГРАМУ виконання державного стандарту. І в цьому буде його педагогічна свобода. Бо що зміниться від того, якщо у десятий раз переоновлені програми знову стануть ОБОВ’ЯЗКОВИМИ для використання їх усіма вчителями: відповідальними й безвідповідальними? ЩО зміниться від того, коли деякі теми будуть викинуті, деякі переназвані, а деякі - доповнені? Відразу відповідаю, що не зміниться НІЧОГО.

2. Про що говорять ось ці цифри із міністерського повідомлення? «За 5 днів у другій сесії публічного обговорення вже оновлених навчальних програм для 5-9 класів на онлайн-платформі EdEra взяли участь 170 дописувачів, які залишили 1271 пропозицію». Мені здається, що вони говорять про одне: більшості вчителів це обговорення, м’яко кажучи, до лампочки. Бо вони прекрасно розуміють, що в існуючій системі координат (у системі управління освітою) подібні обговорення - лише ширма, видимість, райдуга... А завтра вони отримають «обговорені» програми, післязавтра прийде полчище інспекторів і методистів, котрі почнуть вивчати (моніторити) стан виконання і викладання... І крайнім знову залишиться вчитель. Бо ця система інакше працювати не може. Навіть, якщо в публічному обговоренні візьме участь 127100 вчителів. Таке наші освітні діячі також можуть влаштувати: спустивши донизу іще один циркуляр. Чи може, він іще не дійшов?

3. Що означає поняття «відповідальний вчитель», яке нещодавно з’явилося в лексиці міністерських діячів, в повідомленнях ЗМІ, від громадських контролерів діяльності освітньої системи (більшість із яких поняття не має, як та система працює ізсередини). Десь зустрічав, що саме «відповідальні» вчителі і є найактивнішими учасниками оцих публічних демонстрацій новоявленої освітньої демократії/демагогії. За логікою, якщо є «відповідальний вчитель», то має бути й «безвідповідальний». Якщо так, то дуже хочу знати: «Чому «відповідальний» та «безвідповідальний» отримують однакову зарплату? Чому «безвідповідальні» успішно проходять атестацію за процедурою, визначеною МОН? Скільки серед «безвідповідальних» тих, хто став недавно директором, методистом, освітнім чиновником місцевого масштабу? І що зробило МОН, щоб таких «безвідповідальних» не було, а всі свіжі випускники педуніверситетів відразу виходили із званням «відповідальний» та розумінням сутності цього поняття?

Оригинал