А. Мирошниченко: школьные ресепшены необходимы

Автор: Александр Мирошниченко, актер, режиссер, драматург.

Несподівана тема

Можливо, хтось здивується. Хтось обуриться. А хтось почне кричати, що в наших школах є значно важливіші проблеми.

Може, воно і так. Можливо навіть, без цього цілком можемо обійтись. Бо за логікою деяких, головне - навчання, а не «обгортка» шкільного життя. Тому і готові при свічках, в нетоплених приміщеннях, з туалетами на вулицях, підручниками радянського зразка вчити своїх дітей. Не форма ж головна! А може, трохи і форма?

Власне, щоб пояснити проблему, варто задати просте питання.

Практично в кожній школі на першому поверсі сидить така собі особа глибоко пенсійного віку. Ми якось звикли, що вахтер – обов’язкова частина інтер’єру школи, і не дуже переймаємось тим, для чого ця особа, власне, потрібна.

Подекуди, правда, замість неї наявна охорона. Подекуди наявна і охорона, і вахтер-бабуся.

Ну з охороною – все зрозуміло. Це окрема тема. А от з вахтерами не все так просто, як здається на перший погляд. Сьогодні в функції цих «обов’язкових частин шкільного інтер’єру» входить видача ключів, періодична лайка з батьками та учнями й інші репресивно-скандальні заходи. Все, звичайно, залежить від характеру конкретного вахтера. Але чомусь (як правило) характер цей не найкращий.

До чого я все веду? Чули ви таке слово, як РЕСЕПШЕН? Звичайно, чули. Річ - вкрай необхідна всюди. Інформаційний центр для відвідувачів організації. Це той пункт, куди реально звернутись з питанням і отримати кваліфіковану відповідь.

Зараз ви почнете голосно реготати. РЕСЕПШЕН в школі? Що за буржуазні примхи?!Але відсмійтесь і вдумайтесь! А краще подивіться на досвід країн, які все ж таки не вважають зміст навчання головним, а форму вторинною. Такі от шкільні ресепшени я бачив не лише в багатих європейських країнах, а навіть в бідніших постсоціалістичних Польщі та Македонії.

Уявіть красивий стіл з комп’ютером. Замість традиційного вахтера молода дівчина чи хлопець. На столі комп’ютер. Кожен з батьків чи відвідувачів школи може практично миттєво отримати будь-яку довідку з шкільних питань. У комп’ютері вся потрібна інформація та всі потрібні телефони. Покликати конкретного учня, щось йому передати, знайти вчителя, у випадку чого відшукати батьків учня – сотні і сотні подібних проблем вирішує ресепшен. І тепер це не персональна послуга вам вахтерши-пенсіонерки, а посадовий обов’язок.

Можемо, звичайно, нічого не змінювати. А для чого? Хіба школа - це зона комфорту? Хіба це зараз найголовніше?

Це якщо глибоко не вдумуватись. Але просто сядьте і поміркуйте. Якщо цивілізовані країни це роблять – значить, в цьому є сенс. Гроші? Насправді копійки. Не набагато більші за ті, що витрачаються зараз на вахтерів з незрозумілою функцією. Вигоди? Тисячі вигід. Бодай подумайте про це…

Оригинал