А. Мирошниченко: об изучении гуманитарных наук

Автор: Александр Мирошниченко, актер, режиссер, драматург.

Тут величезна проблема. З математикою – зрозуміло. Там чіткі відповіді. Себто «правильно –неправильно» визначити легко.

З гуманітарними дисциплінами важче. Особливо в режимі тестів. Що пропонується школярам та студентам? У більшості випадків - вибрати з декількох варіантів відповідей правильну. І ось тут виникає проблема.

Стикнувся особисто. Як драматург. Справа в тому, що мої п’єси входять у навчальну програму коледжів та вузів. Читаю екзаменаційні питання за своїми п’єсами. Питання на зразок: «Яка головна тема (ідея) твору?» І три варіанти відповіді. Одна з них правильна. Начебто. З точки зору авторів програми. А з точки зору автора твору – жодна з них не є правильною.

Себто хтось за мене вирішив, про що саме я писав. І це ж не лише з моїми творами. І не лише в університетах. У школах ситуація аналогічна. Знайомі літератори, твори яких входять до шкільної програми, жаліються що трактування їхніх творів спотворює авторські ідеї. Знову хтось вирішує за автора, що є правдою, а що - ні.

І це не лише з сучасниками. Та ж історія і з Шевченком, і з Лесею Українкою, і з Франком, і з іншими. Сумно. Дуже сумно – бо вивчення літератури – це прищеплювання учню вміння ВИТРАКТОВУВАТИ твір самостійно. Не вибирати правильну відповідь із запропонованих, а саме самостійно знаходити СВОЮ відповідь. Бо єдино правильної відповіді просто не існує.

Більше того! Те, що автори підручників та тестів вважають правильною відповіддю, дуже часто не є правильним та коректним. Вивчення літератури повинно привчати дітей думати, а не завчати готові кліше. У цьому весь сенс!

Оригинал