Игорь Ликарчук: реформаторы государству не нужны

Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования.

Після того, як на своїй стіні у ФБ я розмістив кілька постів із порадами не робити реформи, бо їх творців неминуче чекає моя доля, деякі "друзі" не втрималися, щоб не дорікнути нігілістичним відношенням до майбутнього держави та іншими недоброчесностями.

Ох, як легко міркувати про велике і неземне, сидячи на улюбленому дивані, чи дивлячись на морський бриз. І я колись таким був. Тому і взявся з командою тих, кого через 10 років люди з яскраво вираженими фобіями, назвуть "злочинним угрупуванням", за першу, і поки-що єдину, реформу в освітній галузі - ЗНО.

І якщо хтось із сповідників філософії чистоплюйства думає, що перед нами були відкриті всі дороги і шляхи, щоб цю реформу зробити, то він або нічого не знає, або не хоче знати.

Із першого дня існування УЦОЯО держава ВІДВЕРНУЛАСЯ ВІД ВИРІШЕННЯ БУДЬ-ЯКИХ ПРОБЛЕМ ЗНО. Усе лягло на плечі майбутнього "злочинного угрупування" та іще кількох десятків людей, які працювали в Українському та регіональних центрах.

Скільки довелося виходити та вистояти в приймальних Кабміну, Мінфіну, МОН... Скільки довелося писати, просити, умоляти, лаятися? Скільки разів було величезне бажання плюнути на все і забути? Скільки разів хотілося закричати на весь світ: "НЕ знущайтеся..." Але ніхто не чув, не бачив, не звертав уваги. Просто ігнорували, або говорили про нові реформи.... А чи раз я казав трьом міністрам, що на мене тиснуть і тиснуть дуже сильно! Якщо я цей тиск іще якось витримаю, то не знаю чи витримають його інші? А скільки разів я просив і благав підвищити зарплату працівникам Центру? І це тоді, коли вони уже ПОКАЗАЛИ РЕАЛЬНІ РЕЗУЛЬТАТИ СВОЄЇ роботи...

Згадуючи все це у останні страшні дні, іще раз переконуюся в одному. Балакати про реформи на нарадах, круглих столах і перед камерами давно всі навчилися. І отримують від цього неземне задоволення, бо самі собі видаються і веселими, і мудрими І винахідливими. Але життя - не КВН. І, насправді, справжні реформатори цій державі не були і не є потрібними...

Тож, шановні друзі, котрі вирішили дорікнути мене нігілістичними настроями. Спробуйте щось зробити щось таке, що зачепить інтереси сильних цього світу. А тоді побачимо, куди зникне ваш оптимізм. Адже головне не стаття КК, а людина, для якої цю статтю замовлено знайти. Ось так.

Оригинал