Автор: Елена Панич, кандидат исторических наук, Национальный педагогический университет им. Драгоманова.
Дозволю собі висловити непопулярну ідею, яку ніхто не підтримає. Ну, але, зрештою, я не політик, щоб говорити популярні речі. Після різноманітних дискусій, нарад і спроб розібратися в ситуації дійшла для себе висновку, що шкільні підручники мають бути платними. Для всіх, крім дітей соціально уразливих категорій. Кажуть, що встановлення плати за підручники буде порушувати Конституцію, яка гарантує право на безкоштовну освіту. Але якщо в країни немає ресурсів, щоб забезпечити це право, то треба просто подивитися правді у вічі і не вимагати неможливого. Існує щонайменше декілька аргументів на користь того, що встановлення оплати за підручники (якщо до цього підійти розумно і виважено) насправді в інтересах батьків, дітей і освіти в цілому:
1) Плата за підручники змінить характер моральних зобов’язань між авторами підручниками і споживачами. Вона буде сприяти більш відповідальному і вимогливому ставленню батьків до змісту цих підручників, а також поступово призведе до появи живого ринку підручників, де буде більше конкуренції і якості. Не секрет, що підручники в нашій країні вже давно викликають багато нарікань. Але оскільки вони формально безкоштовні для батьків, то держава діє за принципом «дарованому коневі в зуби не дивляться». Ніякої відповідальності за якість підручників ніхто не буде нести до тих пір, поки за них не будуть платитися живі гроші споживачів освіти.
2) Плата за підручники буде підштовхувати батьків зробити цей процес дешевшим. Це, зрештою, приведе до того, що монополізовані і корупціогенні механізми друку і поставки підручників будуть змінені (не спорадично, волею одного міністра, а на культурному рівні і назавжди). Для початку ніщо не заважатиме просто публікувати на сайтах макети підручників для того, щоб школи чи батьківські комітети самі обирали собі видавництво, де вони їх видрукують за прийнятною для них ціною.
3) Плата за підручники буде неодмінно сприяти більш дбайливому ставленню до самих цих підручників. Тому що людина завжди береже те, що є її власністю. Відтак, це знову призведе до більш уважного і вимогливого ставлення до змісту цих підручників, бо зберігати є сенс лише хороші підручники.
4) Підручники, придбані власним коштом, можна буде залишати вдома для подальшого користування. Іноді це зручно. Куплені мною для моєї доньки оксфордські підручники з англійської мови (які були доволі дорогими) потім ще довго служили, у тому числі для дітей моїх друзів.
5) Ніщо не завадить батькам продавати підручники за зниженою ціною після завершення шкільного року. Така практика вже давно існує в Польщі. Це можна навіть робити централізовано на рівні шкільної бібліотеки. Хоча, знову ж таки, продавати буде мати сенс лише те, що призначене для користування не один рік. Це буде потребувати оновлення підходу до написання підручників.
6) Плата за підручники по суті означає підвищення відповідальності батьків за майбутнє їхніх дітей. Це їхня інвестиція в майбутнє. Хоча це й дорого, але таку інвестицію необхідно робити, одночасно тримаючи під контролем якість та зміст освіти своїх дітей. Немає сенсу перекладати це на плечі державних інституцій, які на сьогодні виявили свою повну неспроможність в цих питаннях. Необхідно відмовитися від безкоштовних підручників як соціальної допомоги держави, тому що за визначенням така допомога не забезпечує дітям хорошої освіти. Навіть навпаки, вона вбиває освіту, системно працюючи на пониження її якості.
На жаль, так є, хоча сьогодні це не всі готові зрозуміти і прийняти.
Оригинал
