Виктор Громовой: реформы закончатся не начавшись

Автор: Виктор Громовой, образовательный эксперт, заслуженный учитель Украины.

Хвіст і надалі метлятиме собакою… Нам і надалі "гадитимуть" на голову.

Якщо здоровий глузд полишив голову, назвіть її хвостом.
Румі.

Див. Методичні рекомендації з розроблення положення про структурний підрозділ освіти виконавчого органу об’єднаної територіальної громади.

Як свідчить приведений вище документ, наші керманичі досі так і не зрозуміли простої істини про те, що саме бюрократична вертикаль є головним гальмом розвитку освіти ХХІ століття. Для того, щоб відкрити шлях реформуванню школи потрібна «шокова терапія»: ліквідація управлінь освіти і створення замість них територіальних департаментів (відділів) сервісного забезпечення роботи навчальних закладів. Тільки так можна прийти до освіти без начальника, освіти без наказів, освіти без пустопорожніх нарад, освіти без конкурсоманії, освіти без хабарів, освіти без страху…

Якщо не буде ліквідована бюрократична вертикаль в освіті, ні про який перехід від неефективного зовнішнього управляння навчальними закладами до школобазованого менеджменту і лідерства мова не йтиме. Забемхане вчительство і затуркані директори шкіл не стануть силами змін, а, навпаки, чинитимуть спротив будь-яким реформам. Рушійною силою реформ вони стануть лише тоді, коли ми їх вивільнимо від бюрократичного пресу, утвердимо презумпцію невинуватості, почнемо будувати стосунки за принципом довіри... Тоді вони почнуть потроху розпрямляти плечі і відрощувати крила.

Тому найважливішим маркером спроможності до реальних реформ є готовність МОН почати зміни з себе, з реформування системи управління освітою.

Зайве доводити, що застаріла ієрархічна модель управління освітою є головною причиною її системної кризи та гальмом для вирішення поточних проблем. У цьому навчальному році ми побачили, що ця «вертикаль» не спроможна вирішувати навіть найпростіші завдання (забезпечення шкіл підручниками тощо).

Ефективність держави, особливо пострадянської, у будь-якій сфері є вкрай сумнівною. Тож, потрібно зменшувати вартість держави і не марнувати гроші платників податків на виконання функцій, які держава виконує погано або зовсім не виконує. У освіті теж має відбутись процес роздержавлення і поява принципово інших мережевих форм взаємодії…

Продовження ситуації «коли хвіст метляє собакою», подальше управління шкільною освітою на основі принципу «курятника», збереження домінуючої управлінської взаємодії по лінії “начальник для начальника”, - це шлях в нікуди.

На жаль, зараз ми опинилися у ситуації, коли, «верхи» не можуть управляти по-новому, а «низи» взяли на озброєння гасло: «А нам все равно!».

Тому революційна ситуація українській освіті не світить.

Як уже видно з дворічного процесу підготовки нового Закону «Про освіту», у нас, замість радикального, буде помірковано-консервативний сценарій розвитку подій. З огляду на те, що збережеться начальникоцентрованість освіти, не варто очікувати на справжні реформи шкільної освіти. Витягнути себе з болота самостійно як барон Мюнхгаузен система освіти не зможе. Потрібен активний громадський «буксир» ззовні. Реформувати освіту зверху неможливо, її можна реформувати лише знизу. Тож, з огляду на те, що роздержавлення школи не передбачається і громадська складова так і буде фіговим листочком для прикриття "начальникоцентрованісті", не важко спрогнозувати: реформи шкільної освіти згаснуть, так і не встигнувши розпочатись.

Але це не буде історія із «щасливим хвостом». У цій системі нещасні всі і «хвіст» теж. І чим скоріше це проясниться, тим краще.

Оригинал