— Хлопці, треба свої документи дістати!
— Вони в кривого Луки на схованці!
Кривий Лука був шкільний писар, що посідав становище середнє між діловодом і канцелярійським служником. Достукатись до нього було нелегко. Наляканий подіями, він сидів, запершись у своїй комірчині коло шкільної канцелярії, і не знав, що йому робити. Через заперті двері довго довелося умовляти писаря, аж поки він не переконався, що йому нічого не вдіють, коли він видасть документи.
— Ви тільки розпишіться, що одержали папери,— просив він.
Тільки пізно вночі хлопці полягали спати, склавши собі план на наступний день.
Удосвіта вони всі були на ногах і нашвидку збирали убогі манатки та навантажували ними троє шкільних саней. Фока теж приніс свої речі. Він з учорашнього дня наче схуд, але бадьоро бігав од саней у корпус і назад, розпоряджаючись навантаженням. Якось так вийшло, що всі мовчки визнали його за старшого ватага, і розпорядження його виконувалося без заперечень. — Ну, тепер рушаймо!
Стаєнний, що згодився їхати з учнями, рушив першу підводу, і школярі з бадьорими вигуками пішли у трудну путь.
Хуртовина за ніч уляглася, але дороги ще були не втерті. Сонце привітало юнаків на снігових розлогах, і всім здалося, що й ліси балківські темні ширше розступилися, і вовки хижі повтікали далеко в дикі хащі...