Автор: Александр Мирошниченко , актер, режиссер, драматург.
Ідеальна картинка з радянського фільму про школу.
У школі йдуть уроки. По санітарно чистому коридору в ідеальній тиші йде директор школи, дослухаючись до того, що відбувається в класах. Повна та ідеальна тиша. Потомлено-філософська посмішка на обличчі директора.
І раптом! У якомусь класі шум! Хтось засміявся! Миттєва реакція. Директор зазирає до класу. Але швидко заспокоюється. Здалось. Не порушення дисципліни! Лише регламентована доза сміху від дітей, як реакція на дозволений навчальними програмами жарт. Але все вже позаду. І діти нахилились над зошитами з серйозними обличчями. І знову тиша. І директор продовжує свою подорож крізь цю благословенну шкільну тишу.
Така-от мрія з кіношедеврів радянської епохи. І не варто було б згадувати. Але це не лише про радянське кіно. Це про мрію дуже багатьох вчителів. І частково (будемо чесними) і батьків.
А згадалось все це в контексті дискусій навколо вчительки, яка… посміла влізти на парту під час уроку. Мабуть, ви бачили це відео. І ось тут пуританство ...
24.02.2021