Емоційне збудження та тривожність. Реферат
Змагання з багатьох видів спорту пов'язані із значним ризиком та небезпекою. Проте багаторазове виконання цих дій на тренуванні і притуплює почуття небезпеки і виробляє звичку до ризику
У зв'язку з цим слід сказати, що не самі по собі об'єктивна небезпека або непередбачений збіг обставин викликають сильні емоції в умовах змагань. Справа у тому, що фізичні параметри змагальних дій значно легше контролювати, ніж непомітні психічні зміни. Зрозуміло, існують певні ознаки динаміки емоцій, проте ми можемо про них судити лише за результатами дій спортсмена, як про своєрідний "внесок" у продукти діяльності.
Звідси висновок, що, по-перше, в міру зростання спортивної майстерності доля непередбачуваності у змагальній діяльності залишається значно більшою для психічних проявів та меншою для фізичних параметрів руху; по-друге, у випадку втрати контролю над психічними процесами спортсмен може зустрітись з досить суттєвим розростанням небажаних емоцій.
Просте почуття розумної обережності зосереджує на собі увагу спортсмена, не дозволяє йому зосередитись на інших важливих факторах змагань, заставляє помилятись навіть у стандартних ситуаціях. Тому спортсмен втрачає впевненість у своїх силах, починає слідкувати за кожним своїм рухом, втрачає автоматизм, а разом з тим і високу швидкість реакцій та рухів.
Ще одна важлива причина виникнення тривожності під час змагальної діяльності - неадекватна оцінка власних дій та дій суперника. Декілька вдалих спроб суперника - і новачок зарання віддає йому перемогу. Досвідчений гравець зуміє зважити і оцінити ймовірність таких дій суперника в подальшому ході поєдинку і зуміє подолати власну невпевненість та тривожність.
Якщо ж спортивні здібності спортсмена є явно вищими від здібностей суперників, тоді у нього може формуватись завищена самооцінка, яка також принесе чимало турбот самому спортсменові та його тренерові. Завищена самооцінка дозволяє значно знизити тривожність та невпевненість, проте вона поєднана з низькою критичністю, яка не дозволяє успішно вирішувати так звану проблему невдалого старту. Випадкова або невипадкова перевага суперника на початку змагання для людини з високою критичністю є предметом аналізу, в той же час як спортсмен із завищеною самооцінкою не стане шукати причини, і тим самим збільшує свою невдачу.
Як правило, мотивація самокритично настроєних спортсменів має значно менше коливань, особливо в бік пониження домагань. У той же час спортсмен, який змагається під враженням свого недавнього зіркового виступу і який має високі вимоги до себе самого, може суттєво завищити собі завдання. Потрібно розуміти, що навіть найталановитіші спортсмени після піку досягнень мають потребу в деякій стабілізації або навіть пониженні результату на змаганнях.
У сучасному спорті високих досягнень постійно зростають об'єм та інтенсивність втручання різних суспільних, інформаційних державних структур протягом тренувального та змагального процесів, а отже, вноситься додаткова непередбачуваність та емоціогенність в змагальну ситуацію.
Емоціогенність - характеристика життєвої ситуації, яка відрізняється ймовірністю виникнення емоцій.
Отже, є необхідність підвищення психологічної культури змагальної діяльності, засвоєння методів психологічної підготовки (психорегуляції, психотренінгу), набуття досвіду психологічного аналізу спортивної діяльності під час змагань, забезпечення спортсменам сприятливого інформаційного клімату.
Література
- Гуменюк Н. П., Клименко В. В. Психология физического воспитания и спорта. - К.: Вища школа, 1985.
- Данилина Л. Н., Плахтиенко В. А. Проблемы психической надежности в спорте. - М.: ГЦОЛИФК, 1980.
- Джамгаров Т. Т. Психологическая систематика видов спорта и соревновательных упражнений / В сб. Психология и современный спорт. - М.: ФиС, 1982.
13.03.2012
