Передстартові та після-стартові психічні стани. Реферат
Центральне місце в психології спортивного змагання займають дослідження перед-змагальних психічних станів
Найбільш важливою характеристикою перед стартового стану є рівень емоційного збудження, яке може сприяти як підвищенню, так і пониженню результативності дій спортсмена. Цей рівень може бути оптимальним, проте він відрізняється лабільністю. Загальновизнаними в психології, фізіології спорту, спортивній медицині є три різновиди перед стартових станів: бойової готовності, стартової лихоманки та стартової апатії.
Ці стани відображають різні рівні емоційного збудження. Його динаміка - не що інше, як зміна цих станів. Передстартове емоційне збудження може виникати навіть за декілька днів до старту. Чіткіше воно проявляється у день змагань. У цей час, як правило, проявляється і його змінність, динаміка, які схематично зображені на графіку.
При відсутності емоціогенних ситуацій рівень емоційного збудження знаходиться в межах певного ординару. Його коливання займають діапазон від дрімотливих до активних робочих станів при виконанні повсякденних обов'язків Такий рівень емоційного збудження можна спостерігати, коли змагання не мають важливого значення для спортсмена, а його підготовка дозволяє бути впевненим у сприятливому результаті змагань. Проте при цьому не будуть використані його резервні можливості, що звичайно понизить ймовірність кращого результату. Тому такий стан не можна вважати адекватним до майбутньої спортивної діяльності.
Як правило, з наближенням часу старту рівень емоційного збудження підвищується. Виконуючи функцію регуляції енергетичних струмків, перед-змагальне емоційне збудження готує організм спортсмена до майбутньої діяльності. У найбільш сприятливих випадках до часу старту воно досягає оптимального рівня. Це і є стан бойової готовності (на схемі БГ). Воно характеризується оптимізацією функцій усіх систем організму, які забезпечують діяльність спортсмена в умовах змагання. Психологічно стан бойової готовності супроводжується напруженим очікуванням, загальним підйомом, бажанням вступити в боротьбу та намаганням віддати всі сили в боротьбі за перемогу.
Проте точка оптимального рівня емоційного збудження може не збігтися з часом старту. Спортсмен може опинитись у стані бойової готовності за більший або менший час до старту. Можуть бути і неочікувані зміни часу старту, частіше затримки, які тривають іноді десятки хвилин. І скоріше набуття оптимального рівня емоційного збудження, і перенесення часу старту - це фактори, які негативно впливають на динаміку емоційного збудження.
В одних випадках воно буде зростати і може досягти надвисокого рівня - тоді у спортсмена виникає стан стартової лихоманки (СЛ). В інших випадках воно може змінитись станом стартової апатії (СА), яка характеризується спаданням рівня емоційного збудження нижче ординарного. Саме у таких випадках про спортсмена кажуть: "Він перегорів". Особливо різкий спад рівня емоційного збудження спостерігається у тих випадках, коли надвисокий його рівень змінюється надмірним гальмуванням.
Спортсмени з сильною стосовно збудження нервовою системою можуть тривалий час перебувати в стані бойової готовності і навіть у стані стартової лихоманки, і це не завадить їм досягнути високого спортивного результату. Спортсмени із слабкою стосовно збудження нервовою системою швидко втрачають стан бойової готовності, а стартова лихоманка змінюється у них стартовою апатією. Це найгірший серед передстартових станів - криза стану психічної готовності до змагання.
Встановлено, що на одних і тих же змаганнях в одного і того ж спортсмена у різний час і в різній послідовності можуть проявлятись усі різновиди перед стартового стану. Найчастіше це спостерігається в тих видах спорту, де спортсмен стартує не один, а декілька разів (стрибки, метання).
Стартова лихоманка характеризується сильним хвилюванням, частковою дезорганізацією поведінки, безпричинним пожвавленням, швидкою зміною емоційних станів, нестійкістю уваги, незібраністю, помилками, які зумовлені послабленням процесів пам'яті (запам'ятовування, впізнавання, збереження, відтворення, забування).
Як правило, стартова лихоманка супроводжується пониженням контрольних функцій кори головного мозку над підкірною. Спостерігається прискорення серцебиття та дихання, поверховість дихання, надмірне потовиділення, пониження температури кінцівок, підвищений тремор, підвищена частота сечопускання. Усе це призводить до того, що спортсмен не може використати напрацьовані можливості, допускає помилки навіть у добре засвоєних діях, поводиться імпульсивно, непослідовно.
Стартова апатія обумовлена протіканням нервових процесів, які протилежні тим, котрі викликають стартову лихоманку: гальмівні процеси в нервовій системі посилюються, частіше під впливом сильної втоми або перетренування. Спостерігається деяка сонливість, млявість рухів, понижується загальна активність та бажання змагатись, притуплюються сприймання, увага.
Проте в декотрих спортсменів через деякий час (година або дві) поступово, в міру наближення часу старту, стан апатії переходить в оптимальний стан. Таке явище частіше обумовлюється наявністю деяких небажаних (або невідомих) моментів на майбутніх змаганнях. У стартової апатії є особливий різновид - самозаспокоєність, яка виникає в тих випадках, коли спортсмен зарання впевнений у своїй перемозі, низько оцінює можливості своїх суперників. Небезпека цього стану полягає в зниженні уваги, нездатності до мобілізації під час раптових змін ситуації.
Після-змагальні психічні стани значною мірою залежать від результату змагання.
Перемога, яка дісталась у важкій спортивній боротьбі, а також досягнення запланованого результату (перемога над сильним суперником, покращання власного рекорду, виконання нормативу майстра) призводять до позитивних емоційних реакцій: стійкому почуттю задоволеності собою, гордості за свою команду, життєрадісному настрою, впевненості у своїх силах, бажанню тренуватись. Якщо перемога або відносний успіх досягнуто легко, без особливих зусиль, тоді можуть виникнути переоцінка своїх спортивних здібностей, зазнайство, зайва самовпевненість, безпечність, зневажання тренувальною роботою.
Поразка або відносна невдача, особливо, якщо спортсмен не зумів проявити свої бійцівські якості або зустрівся з кричущою несправедливістю в оцінці результату, може викликати депресію, невпевненість у своїх силах, розчарування, заздрість, небажання тренуватись, а іноді і призвести до відмови від занять спортом.
Емоційна реакція на поразку може бути і позитивною: виникають стенічні емоції, критичне ставлення до своїх недоліків, підвищується працездатність на тренуваннях, збільшується число вольових проявів, зростає наполегливість у досягненні цілі. Формування спортивного характеру завжди поєднано із стенічними емоціями у відповідь на неуспіх у змаганні.
Практика спортивної діяльності показує, що вмілий вибір масштабу змагань, рівня підготовки суперників та інших факторів змагальної діяльності дозволяє тренеру та учасникам змагань підтримувати оптимальне співвідношення перемог та поразок спортсмена або команди. У видатних спортсменів список перемог явно переважує список поразок.
Наприклад, у борців та боксерів міжнародного класу поразки складають не більше 10-15% від числа проведених зустрічей. Численна перевага перемог над поразками дає підстави для формування бійцівських якостей, а очевидна перевага невдач у змаганнях призводить до формування хронічного невдахи, який готовий до поразки навіть на старті змагань. У випадку чергової невдачі він буде шукати причини поразок у різних об'єктивних факторах (тріски на льоді, невдало намазані лижі, несвоєчасне посилення вітру, погана якість газону, упереджене суддівство).
Література
- Гуменюк Н. П., Клименко В. В. Психология физического воспитания и спорта. - К.: Вища школа, 1985.
- Данилина Л. Н., Плахтиенко В. А. Проблемы психической надежности в спорте. - М.: ГЦОЛИФК, 1980.
- Джамгаров Т. Т. Психологическая систематика видов спорта и соревновательных упражнений / В сб. Психология и современный спорт. - М.: ФиС, 1982.
- Джамгаров Т. Т., Пуни А. Ц. Психология физического воспитания и спорта. - М.: ФиС, 1979.
- Дойзер Э. Здоровье спортсмена. - М.: ФиС, 1980.
- Допинговый монстр. - Р. Д. Сейфулла, И. А Анкундинова. - М., 1996.
- Ильин Е. П. Психология физического воспитания. - М.: Просвещение, 1987.
- Коломейцев Ю. А. Взаимоотношения в спортивной команде. - М.: ФиС, 1984.
13.03.2012
