Osvita.ua Высшее образование Рефераты Психология Національна консолідація України: формування стратегії. Реферат

Національна консолідація України: формування стратегії. Реферат

Процес формування нової держави, нового суспільства, насамперед, повинен спиратися на об’єднавчу ідею, яка б консолідувала усі здорові сили всього суспільства, і очевидно, що в полі-етнічній державі, якою є Україна, вона повинна сприйматися усіма її громадянами, незалежно від їх етнічних відмінностей

В контексті цього складного процесу, події, що відбуваються в окремих регіонах України, відіграють безперечно, важливу роль. Для аналізу цієї ситуації, розглянемо підхід, який на нашу думку, є найбільш конструктивним і враховує, передусім, відмінності між Західним і Східним регіонами. Ці відмінності не вичерпуються лише домінуванням української мови на Заході, а російської - на Сході. Вони набагато складніші і глибші. Насамперед, вони торкаються типів виробництва (відповідно, землеробство і торгівля - індустрія), світогляду (індивідуалізм - колективізм), віросповідання (католицизм - православ’я).

Україна - як і більшість сучасних держав є країною гетерогенною як в етнічному, так і в мовному відношеннях. Однак, рубежі між етносами і їх мовами далеко не співпадають. Ця гетерогенність сучасної України визначається багатьма факторами, серед яких слід виділити три основні:

  • Культурно-етнографічний: по якому територію України можна розділити на дві основні частини - етнографічно українські області Центра і Заходу (із значними відмінностями між середньоєвропейськими і західними областями); та зона колонізації - Схід і Південь України. Особливе місце займає Крим, де росіяни складають більшість населення, але зберігся і корінний народ - кримські татари.
  • Соціально-історичний: по цьому критерію також можна виділити дві групи областей України: 1) області, які тривалий час входили до складу держав Центральної та Південно-Східної Європи, таких як Австро-Угорщина, Польща, Угорщина, Румунія, Чехословаччина (Закарпаття, Галичина, Волинь, Буковина), і ті, які входили до складу Російської імперії і СРСР до 1939 року (області Східного, Центрального і Південного регіонів, включаючи Крим).
  • Конфесійний фактор, за яким, найбільш суттєвою є грань між православними і греко-католиками (уніатами) перед усім двох західних регіонів України Закарпаття і Галичини.

У відповідності до цих трьох критеріїв, вже можна уявити складність мозаїчної картини ступенів близькості і відносної відчуженості різних територій України, а також їх мов і культур. Перед усім, в цьому плані вирізняються західні області від інших регіонів України, що утворили УРСР в кордонах перед другою світовою війною.

Та навіть самі західні території можна також чітко розділити на чотири різні регіони, в яких спостерігаються наступні яскраво виражені характеристики:

  • Закарпаття - органічна приналежність до кола народів і держав Дунайсько-Карпатсько-Центральноєвропейского регіону - (греко-католицизм);
  • Буковина (Чернівецька область) - входження в Карпато-Дунайське культурне коло - (православ’я);
  • Галичина (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська області) - традиційно сильні економічні і культурні зв’язки з Польщею - (греко-католицизм);
  • Волинь (Волинська, Рівненська області) - те ж саме, що і для Галичини, але - православ’я2. Слід відмітити, що у вище згаданих регіонах Західної України націоналістичні настрої найбільш характерні для Галичини, потім для Волині, помірковані на Буковині і не характерні для Закарпаття.

Зазначимо також, що західний регіон в цілому є україномовним (при анклавній присутності угорців у Закарпатті, румун на Буковині, поляків у Галичині, незначному поселенні росіян у містах), хоча місцеві діалекти (особливо в Карпатах і Закарпатті), суттєво віддалені від української літературної мови.

В більш загальному формулюванні Західна Україна - це "генератор національних ідеї", зорієнтованої на Європу, а Східна - "економічний базис", історично орієнтований на Росію.

Таким чином, історично склалося так, що Україна - це перехрестя світових цивілізацій які об’єднують у собі різні етнічні і регіональні субкультури, що на думку деяких авторів (С. Хантінгтон) несе в собі потенціальний конфлікт аж до конфлікту культур, націй і цивілізацій.

Та реалії засвідчують і інші приклади. Будучи перехрестям культур, мов і цивілізацій такий регіон України як Закарпаття, демонструє приклад моделі взаємодії західної і східної субкультур в рамках одного регіону. Відмітимо наступні характеристики регіону:

  • Населення Закарпаття полі-етнічне. Згідно перепису населення 1989 р. в Закарпатській області проживає 976,7 тис. (78,4%) українців, 155,7 тис. (12,5%) угорців, 49,5 тис. (4%) росіян, 29,5 тис. (2,3%) румун, 12,4 тис. (1,0%) циган, 7,4 тис. (0,6%) словаків, 3,5 тис. (0,3%) німців, 2,4 тис. (0,2%) євреїв, всього представників більше 70 національностей.
  • Міжетнічні відносини в Закарпатті виділяються своєю традиційною толерантністю, яка багато в чому обумовлена історичними умовами. За останні 100 років населення Закарпаття почергово опинялося у складі п’яти різних державних утворень (Австро-Угорщини, Чехословаччини, Республіки А. Волошина - Карпатської України, Радянського Союзу, незалежної України). У зв'язку з цим етнічна історія регіону характеризується періодами, коли питома вага одних етнічних груп зростала, інших - зменшувалася, що, в свою чергу, віддзеркалювалося на відсутності історичного домінування одного з етносів. Саме тому толерантність міжетнічних стосунків саме в цьому регіоні України дає унікальну можливість для аналізу полі-етнічного середовища, майже в повністю втрачену в таких регіонах як Югославія, Чечня, Близький Схід.
  • Геополітичне положення. Закарпаття розташоване не тільки на межі чотирьох кордонів (Угорщина, Словаччина, Польща, Румунія), але і двох цивілізацій - західної і слов’яно-православної, виконуючи своєрідну роль моста між Європою та Азією. Особливість регіону в тому, що на стику двох цивілізацій "прогресуючий прагматизм Заходу", при взаємодії з героїчною культурою східних слов’ян утворюють тут особливу буферну зону, яка демонструє шлях на співробітництво, взаємовплив і взаємозбагачення націй, релігій і культур.
     

Саме тут спостерігається мирне співіснування етносів, в тому числі і росіян, з титульною нацією в межах Закарпатської області, оскільки регіон відрізняється специфічними транскордонними умовами, які накладають свій відбиток і на культурно-лінгвістичну ситуацію.

Національна самосвідомість тут має багатогранні коріння. Найбільш очевидний її показник - використання "титульної мови" іншими етносами. Характерно, що "меншини", як і українське населення області, поряд з рідною та державною мовою, володіють, як правило, ще і іншими мовами. В школах, вищих навчальних закладах існує можливість користуватися як рідною мовою, так і вибрати мову іншої національної меншини (угорську, словацьку, румунську), що знімає потенційну міжнаціональну напруженість.

У Закарпатській області функціонують 122 загальноосвітні школи з мовами навчання національних меншин, в тому числі 68 - з угорською, 3 - з російською, 11 - з румунською, 29 - з українсько-угорською, 2 - з російсько-угорською, 2 - з російсько-румунською, 2 - з українсько-словацькою мовами навчання, в яких навчається 30, 9тис. учнів. Крім того 9,1 тис. учнів вивчають угорську мову факультативно: 95 - словацьку, 30 - німецьку. В області працюють 3 єврейські недільні школи. В 100 групах дошкільних закладів виховання ведеться на мовах національних меншин, у тому числі 90 - на угорській, в 7 - на російській, 2 - на румунській, в 1 - на німецькій.

Слід відмітити, що Ужгородський державний університет (УжДУ) на сьогодні є єдиним в Україні, вищим навчальним закладом, де представники національних меншин складають вступні іспити на рідній мові (угорській, російській, румунській, словацькій).

В УжДУ функціонують угорське, румунське, словацьке, німецьке відділення. Крім того, в Мукачівському педагогічному училищі підготовка вчителів початкових класів для шкіл з національною мовою навчання ведеться на угорській мові. У 1996 році на Закарпатті відкрито Закарпатський угорський педагогічний інститут в м. Берегово, в якому зараз навчається 114 студентів. На угорській мові здобувають фахову освіту в окремих групах Мукачівського державного аграрного технікуму, Ужгородського училища культури та Берегівського медичного училища.

Закарпаття відрізняє і мозаїка культур. У місцях компактного проживання національних меншин працює 98 клубних закладів, при яких діє 520 колективів художньої самодіяльності. Серед клубних закладів 82 обслуговують угорців, 7 - румун, 6 - словаків, 3 - німців. Там же працюють 123 бібліотеки з книжковим фондом в 4,4 млн. примірників, в тому числі 3,9 млн. прим. На російській, 435 тис. - на угорській, 13,5 тис. - на румунській, 6,1 тис. - на словацькій, 4,9 тис. - на німецькій мовах.

В області діють російський драматичний театр у м. Мукачеве (єдиний в західному регіоні) та угорський у м. Берегово (єдиний в Україні), в яких працює 74 творчих працівників.

Щорічно проводяться обласні свята і фестивалі угорської, російської, єврейської, румунської, німецької, словацької, вірменської, циганської культур.

За останні шість років в області споруджено і встановлено 45 пам’ятників і пам’ятних знаків на честь відомих діячів культури і важливих історичних подій національних спільнот.

В області ведуться теле- та радіопередачі на угорській, румунській, німецькій, словацькій мовах.. На мовах національних меншин виходить 13 газет, 4 журнали, в т. ч. 6 газет та 4 журнали на угорській і 3 газети на російських мовах.

В області діє 25 громадських об’єднань етнічних груп, в тому числі 8 угорської, 2 російської, 1 польської, 1 вірменської, 3 русинської, 1 румунської, 2 словацької, 1 німецької, 1 єврейської та 5 циганської.

Відмітимо також, що представники національно-культурних товариств краю є членами Дорадчої Ради при Голові обласної державної адміністрації, а ряд з них - членами Комісії з питань мовної політики обласної державної адміністрації. Такий постійний діалог дозволяє разом обговорювати і вирішувати виникаючі міжнаціональні питання.

З великою мірою упевненості можна стверджувати, що на Закарпатті не існує суттєвих протиріч в галузі культури, традицій і менталітету серед населення яке традиційно проживає на цій території, хоча кожна етнічна група зберегла свої рельєфно виражені культурні традиції. Що торкається безпосередньо росіян, то в цьому регіоні вони ніколи не домінували як нація, навіть при Радянській владі, оскільки у дорадянську епоху тут не було духовно-культурної "мікро-цивілізованої єдності", а в радянський період, якщо така єдність і існувала, але вона була розпорошена в більш широкому понятті "радянський народ" і не базувалася на етнічній національній самосвідомості.

Говорячи про роль російського етносу в регіоні, ні в якому разі не слід принижувати значення інших етнічних груп і їх культур, оскільки саме ця мозаїка складає унікальність і багатство як регіону, так і всієї України. Через це, важливо відмітити, що ідеєю, яка може об’єднати взаємовідношення представників не тільки різних етносів, мов, культур і цивілізацій в Україні, повинна стати ідея побудови громадянського суспільства.

В рамках процесу консолідації українського суспільства, на прикладі Закарпаття, росіяни, як і інші національні меншини, вповні можуть не відчувати свою "інородність", а навпаки, усвідомлювати "спільність долі" з українським етносом. Однак основою для такого розвитку процесу може бути тільки формування громадянського суспільства і поглиблення демократизації, тим більше, що членство України в європейських структурах до цього зобов’язує. І Закарпаття, є одним з регіонів України який демонструє приклади європейських норм співіснування націй, мов, культур і цивілізацій.

Ключовим принципом при формуванні етнополітики України, на нашу думку, є визнання поліетнічності та полі-культурності українського суспільства і розгляд даного факту як цінності. Культурне, релігійне і мовне різноманіття суспільства має бути визнаним за позитивний фактор, що забезпечує його духовне багатство, а національні меншини повинні розглядатися як невід’ємна частина суспільства. Разом з цим, ґрунтуючись на факті полі-культурності суспільства, слід визнати, що нормальне, мирне, спокійне життя потребує дотримання додаткових умов. Вони полягають у наступному.

Громадянська єдність, загальна політика інтеграції країни - в соціальному, етнічному, регіональному, правовому планах; створення клімату терпимості та між-культурного діалогу. Завдяки цим принципам кожна етнічна група збереже свою ідентичність, розвине її, збереже свою культуру, мову і традиції, і разом з цим зробить свій внесок в інтеграцію суспільства, в формування єдиної нації.

Література

1. Ю. Н. Пахомов, С. Б. Крымский, Ю. В. Павленко "Пути и перепутья современной цивилизации". - Киев, 1998. - с. 311-312.

2. S. Huntington The Clash of Civilizations? // Foreign Affairs. 1993. Summer. - р. 22,39.


28.02.2012

Загрузка...

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!