• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Протягом останнього десятиріччя психологія впевнено ввійшла в свідомість населення нашої держави, а також у педагогічний процес різних навчальних установ. Педагогічний навчальний заклад готує студентів до педагогічної роботи в школі. Відповідно, його випускник повинен бути підготовленим до розв'язання тих завдань, які ставляться сьогодні перед загальноосвітньою школою.

Саме тому, на думку С. О. Сисоєвої, особливого значення набуває модернізація системи педагогічної освіти в усіх її ланках і виконання завдання якомога швидшої орієнтації педагогів на реалізацію потреб швидкозмінного суспільства та його громадян [4], а підготовка вчителів на сучасному стає етапі центральною проблемою не тільки педагогіки але й психології.

Від випускників професійної школи сьогодні вимагається гнучка адаптація до соціально-економічних умов, що постійно зазнають змін, самостійність, уміння критично мислити і генерувати ідеї (педагогічні, авт.), оперувати зростаючими об'ємами наукової інформації. Підвищується роль інтелектуальної власності в житті суспільства, збільшується об'єм інформації і вдосконалюється її перероблення та використання, а від якості її відображення залежать всі види мислення і пізнання. Інтелект, розвиток мислення все більш усвідомлюється як основа успішного навчання [3].

Впроваджуючи психологічну науку в педагогічну практику, головну увагу слід звертати на формування в майбутнього педагога вміння використовувати психологічні знання для розв'язання конкретних педагогічних ситуацій. Виходячи з цього, доречною є думка відомого психолога Ю. М. Кулюткіна, який наголошував на тому, що розв'язання вчителем практичних завдань потребує від нього вміння інтегрувати знання, здобуті в процесі вивчення психології, педагогіки, методики викладання тих чи інших предметів.

На жаль, у більшості педвузів спостерігається розрив між цими домінуючими дисциплінами. Багато викладачів-методистів зовсім не обізнані із здобутками сучасної психології. Психологи, в свою чергу, не знають методичних знахідок, нових технологій тощо [1].

Сьогодні актуальним є питання переходу від традиційного інформаційно-пояснювального викладу психологічних знань (коли викладач давав студентам готові висновки, рецепти-поради, що призводило до формування догматичного, шаблонного мислення, перешкоджало прояву творчості в розв'язанні практичних завдань) до використання проблемно-пошукового методу та нових форм організації навчання ("мозковий штурм", "лекції-прес-конференції", педагогічні ігри, соціально-психологічні тренінги тощо).

Такий підхід дає можливість розкривати перед студентами шляхи вирішення типових проблем, що виникають у роботі з учнівською молоддю та готувати майбутніх учителів до їх творчого розв'язання. В зв'язку з цим слушними є розроблені Ю. М. Кулюткіним і Г. С. Сухобською "ситуаційні" методи підготовки вчителів. У цьому випадку об'єктом аналізу студента виступають практичні ситуації, а сам він виконує роль дослідника, який має знайти засоби аналізу певної ситуації, визначити критерії та показники її оцінки, відшукати оптимальний спосіб дій [2].

Такий підхід до організації навчального процесу створює підґрунтя для практичного використання здобутих знань із психології, педагогіки, методики викладання різних дисциплін, що, в свою чергу, прискорює процес адаптації майбутніх учителів до роботи в реальних педагогічних умовах.

Модернізація системи професійної підготовки вчителя має бути спрямована не тільки на озброєння майбутніх спеціалістів найновішими знаннями з психології, педагогіки, різних методик, а й на підготовку до їх поглиблення, розширення, комплексного використання на практиці та на формування умінь і навичок самоосвіти, що повинно стати важливою рисою педагога.

Таким чином, модернізуючи систему професійної підготовки майбутнього вчителя, психологічну науку слід націлити на формування таких його якостей:

• любов до своєї професії, позитивна мотивація до набуття необхідних для майбутньої діяльності знань, умінь і навичок;
• високий рівень теоретичної і практичної підготовки із загальної, вікової, педагогічної, соціальної психології;
• вміння самостійно здобувати й поглиблювати знання з допомогою різноманітних джерел інформації (навчальна й наукова література, періодичні видання, Інтернет тощо);
• складати плани й тези виступів, писати реферати, виконувати курсові та дипломні роботи;
• вміти логічно обґрунтовувати й аргументувати судження, висовувати гіпотези й володіти методикою експериментальної їх перевірки;
• вміння самостійно проводити дослідження й спостереження, грамотно оформляти хід і результати експериментальних робіт і спостережень, формулювати висновки;
• вміти діяти за алгоритмом, а також у нестандартних ситуаціях, не вдаючись до шаблонів;
• уміти самостійно систематизувати та узагальнювати раніше одержані знання;
• порівнювати, співвідносити, оцінювати, класифікувати об'єкти за одним чи кількома запропонованими критеріями;
• розділяти педагогічні процеси на етапи, виділяти причинно-наслідкові зв'язки;
• здійснювати між-предметні зв'язки, насамперед із педагогікою, методикою викладання різних предметів тощо.

Література

1. Кулюткин Ю. Н. Творческое мышление в профессиональной деятельности учителя // Вопр. психологии. - 1986. - № 2. - С. 31 - 39.

2. Моделирование педагогических ситуаций / Под ред. Ю. Н. Кулюткина и Г. С. Сухобской. - М., 1981. - 120с.

3. Морозова И. С. Технологии интенсификации образовательного процесса в вузе //Психология в вузе. - 2007. - № 1. - С. 72 - 82.

4. Сисоєва С. О. Сучасні аспекти професійної підготовки вчителя // Педагогіка і психологія. - 2005. - № 4. - С. 60 - 66.

27.01.2012