• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Зараз інтерес до проблеми поведінки дітей з відхиленням значно зріс, що й обумовило необхідність більш ретельного дослідження причин, форм, динаміки девіантної поведінки, а також вивчення особистості дитини, що схильна до поведінки з відхиленням.

Складність визначення поняття "поведінки з відхиленням" в тому, що оцінка будь-якої поведінки має на увазі її порівняння з якоюсь нормою.

Девіантною називають поведінку, що відхиляється від норми, є нестандартною. Вона завжди пов'язана з якою-небудь невідповідністю людських вчинків, дій, видів діяльності, розповсюдженим у суспільстві або групах нормам, правилам поведінки, ідеям, стереотипам, чеканням, установкам, цінностям.

Таким чином, аналіз літературних джерел показує, що у вітчизняній психології та педагогіці багато досліджень присвячено проблемі важких, педагогічно занедбаних дітей, яких ще називають важковиховуваними. Для них характерні відхилення в поведінці від прийнятих у суспільстві соціальних норм, вони погано піддаються виховним впливам з боку дорослих, активно чинять опір їхнім вимогам.

Традиційно причини такої поведінки вчені бачать в особливостях сімейного виховання, насамперед розбещений, аморальний стан батьків, відсутність нагляду та опіки, низький рівень розвитку головних психічних функцій, у незадовільній роботі педагогів, у впливі "вулиці" і неформальних груп, у суб'єктивному відношенні дитини до себе, своєї поведінки та оточення [3,4].

Слід підкреслити, що такі вчені як Бехтерєв В. М., Каптерєв П. Ф., розуміли, що основні причини появи "важких дітей" лежать не тільки в несприятливих умовах життя і вадах виховання, а в самому державному устрої, який провокує подібні явища, коли значна частина населення знаходиться за межею бідності. Все це спричинило за собою погіршення взаємин між людьми, загострення конфліктів. І як показують реальні дані досліджень, багато дітей, втомившись від домашніх скандалів добровільно ідуть з життя, частина дітей, що регулярно піддається в родинах насильству, не витримує і починає бродяжити.

Випереджаючи пошук шляхів підтримки дітей "групи ризику", нами була розпочата спроба виявити і вивчити цих дітей у звичайних класах Слов'янської школи №8, №12. Перед початком дослідження були вивчені документації, які свідчать про об'єктивні дані про родини учнів. Результати свідчать, що 46% дітей живуть у родинах інвалідів, безробітних, у неповних родинах, багатодітних. Проведено ряд бесід, які були спрямовані на виявлення відношення підлітків до алкоголю, наркотиків і протиправної поведінки, а також на з'ясування проблем міжособистісних взаємин з однолітками, батьками і вчителями.

На першому етапі дослідження стало виявлення особливостей системи міжособистісних відносин, що склалися між дітьми за час спільного навчання протягом декількох років. За допомогою соціометричної методики було встановлено положення кожної дитини в класі. Були виявлені:

• "соціометричні зірки" - самі улюблені і шановні діти;
• "ті яких частіше обирають" - діти з прекрасним, стабільним положенням;
• "приймаємі" - положення яких нестабільно, у них немає друзів, теплих відносин;
• "ізольовані" - ті котрими нехтують, яких не люблять.

Як правило це стосується дітей грубих, агресивних, невихованих, з важким характером, дітей недостатньо розвинутих. Такі діти ображаються на однолітків, скаржаться на них, намагаються підкорити собі їх силоміць, починають обманювати, тобто складається така ситуація, що і самій дитині погано й іншим з нею теж погано, а її асоціальні якості при цьому підсилюються.

Отримані дані по кожному класу ретельно аналізувалися, співвідносилися з попередніми (документація, оцінки вчителів, бід час бесіди з дітьми). В результаті було встановлено, що в кожнім класі є значна група важких дітей, що займають дуже погане положення в системі міжособистісних відносин з однолітками.

Метою наступного етапу роботи стало вивчення особистісних особливостей підлітків. Аналіз результатів показує, що у більшості дітей (68%) домінує схильність до агресії та насильства, майже всі досліджувані підлітки мають (93%) неадекватну самооцінку, з них 25% схильні до дуже низької самооцінки і лише 68% схильні переоцінювати себе.

Проблеми і страхи у відносинах з вчителями і негативний емоційний фон відносин з дорослими мають 56% випробуваних, а у 50% дітей виявлено високий рівень загальної тривожності в школі, і нарешті 53,4% досліджуваних відчувають страх у ситуаціях перевірки знань, що викликає негативні емоції і переживання тривоги в ситуації перевірки знань і можливостей.

Таким чином на підставі отриманих даних удалося в кожнім класі виділити групи дітей трьох рівнів ризику (низький, середній, і високий).

1. Низький рівень (30%) - діти мають добрі відносини з батьками, у них стабільне, гарне положення в системі міжособистісних відносин з однолітками. Вони спокійні, упевнені, з адекватною самооцінкою, у них немає проблем з навчанням, а вчителі відзиваються про них позитивно.

2. Середній рівень (55%) - у цих дітей є деякі проблеми в родині, конфлікти, суперництво. У класі не всі мають гарні взаємини з однолітками. У багатьох переважає почуття невпевненості, відчуття власної незначущості. Учителя цю групу дітей оцінюють у цілому позитивно, але байдужі до них.

3. Високий рівень (15%) – діти, які мають украй складні відносини з батьками, в родині практично відсутні теплі емоційні відносини. Усі діти цієї групи мають статус "ізольованого" у класі. У багатьох з них у дослідженні була виявлена схильність до вербальної і фізичної агресії, озлобленість, неврівноваженість, вони не проявляють відповідальність, у них дуже низька самооцінка.

Отже, ми можемо зробити висновки:

• що проблема важковиховуваних дітей дійсно є актуальною для нашого суспільства, яку треба вирішувати на всіх рівнях (соціальному, внутрішньому, родинному і т. п.);
• схильність до поведінки з відхиленням залежить від наявності певних особистісних якостей особистості підлітка, до яких належать агресивність, тривожність, відсутність або слабкість вольового контролю емоцій, невідповідальність, демонстративність та інші;
• корекційну та профілактичну роботу бажано проводити з урахуванням виявлених трьох рівнів дітей "групи ризику", а також психологічних особливостей дітей.

Література

1. Воспитание трудного ребенка. Дети с девиантным поведением. Под ред. М. И. Рожкова. - М.: Владос, 2003.
2. Захаров А. И. Как предупредить отклонения в поведении ребенка. - М., Педагогика, 1989.
3. Овчарова Р. В. Соціально-педагогическая запущенность в детском возрасте. - М. Педагогіка, 1995.
4. Чередниченко В. И. Трудные дети и трудные взрослые. -М. Просвещение, 1991.

27.01.2012