• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Країна - територія з визначеними кордонами і населенням, що в політико-географічному відношенні може мати державний суверенітет (незалежність) або бути залежною.

Держава - суверенне політичне утворення, країна з певною територією, господарством і політичною владою в ній. Держава є основним носієм прав і обов'язків у міжнародних відносинах.

Визначити загальне поняття держави, яке б відбивало всі без винятку ознаки і властивості, характерні для кожного з її періодів у минулому, дійсному і майбутньому, неможливо. Водночас будь-яка держава має набір таких універсальних ознак, що виявляються на всіх етапах її розвитку. Такими ознаками є територія, населення, влада.

Загальні ознаки держави

Держава - єдина політична організація, яка:

• охоплює усе населення країни в просторових межах. Територія - матеріальна основа існування держави. Сама територія не породжує держави. Вона лише створює простір, у межах якого держава простирає свою владу на населення, що мешкає тут. Територіальна ознака породжує громадянство - юридичний зв'язок особи з даною державою, який виражається у взаємних правах і обов'язках. Громадянин держави набуває обов'язок підкорятися державно-владним велінням та  право на заступництво і захист держави;
• має спеціальний апарат управління - систему державних органів, що складаються з особливого розряду осіб, професіоналів з управління;
• має у своєму розпорядженні апарат легального примусу - збройні сили, установи і заклади примусового характеру (армія, поліція, тюремні і виправно-трудові установи);
• в особі компетентних органів видає загальнообов'язкові юридичні норми, забезпечує їх реалізацію, тобто держава організує громадське життя на правових засадах, виступаючи, таким чином, як арбітр, що узгоджує індивідуальні, групові і суспільні інтереси. Вона забезпечує і захищає права своїх громадян, а також інших людей, що перебувають на її території. Без права, законодавства держава не в змозі ефективно керувати суспільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень;
• має єдину грошову систему;
• має офіційну систему оподаткування і фінансового контролю;
• має суверенітет;
• має формальні реквізити - офіційні символи: прапор, герб, гімн.

Територія - частина поверхні суходолу на Землі з природними і створеними людською діяльністю ресурсами, що має певні просторові межі та географічне положення.

Відповідно до норм міжнародного права на Землі виділяють території трьох видів.

По-перше – території суверенних держав - суб'єктів міжнародного права, кожна з яких є самостійним утворенням, господарство і суспільно-політичні структури якого не підвладні зовнішнім силам. У 90-і роки після розпаду СРСР у світі налічувалось понад 200 країн і територій, які юридично або фактично є суверенними. Для забезпечення свого суверенітету незалежні держави створюють системи законодавчої, виконавчої та судової влади, валютно-грошову систему, митну службу, органи безпеки, національні збройні сили тощо.

Кожна суверенна держава володіє територією, що обмежується сухопутними та морськими кордонами. До території держави належить суходіл з його надрами, внутрішні води, так звані територіальні води, що прилягають до суходолу в межах 12 морських миль, а також повітряний простір над усім суходолом і водами. Закони міжнародного права виходять з принципу недоторканості території держави, а саме непорушності її кордонів і територіальної цілісності, що історично склалася.

По-друге, в світі залишаються залежні країни і території, кожна з яких знаходиться під політичним чи військовим контролем однієї з суверенних держав. Це:

• а) колонії - країни, населення яких позбавлене державності й політичних свобод, а економічні ресурси контролюються метрополією;
• б) протекторати - державні утворення, що делегують свої зовнішньополітичні (а іноді і внутрішньополітичні) права суверенній державі;
• в) підопічні території ~ землі, тимчасово передані Організацією Об'єднаних Націй (ООН) під управління тієї чи іншої держави.

На початку 90-х років у світі залишалося 35 колоній, протекторатів та підопічних територій загальною площею 430 тис. км² і населенням близько 13 млн. чоловік (0,25% населення Землі). В минулому досить поширеним було явище васалітету, коли більш сильна держава давала державі-васалу деяку формальну самостійність, використовувала її правлячу верхівку як опору свого панування, а та платила відповідну данину, давала людей для війська держави-суверена тощо.

Третій вид територій - води відкритого моря та Антарктида.

Води відкритого моря знаходяться в загальному користуванні всіх держав і народів, у тому числі і держав внутрішньоконтинентальних. За межами територіальних вод всі мають право вільного торгового та військового судноплавства, вільного прольоту над морем, а також право ловити рибу, займатися господарською діяльністю.

Окремий статус має так звана морська економічна зона, яка прилягає до кордонів держави, що має вихід до моря. Це - акваторія за межами 12 мильних територіальних вод на відстань 200 км та глибину 500 м схилу шельфу, вона знаходиться під контролем прибережної держави, яка має виключне право вести тут економічну діяльність (ловити рибу, добувати мінеральну сировину тощо) та дозволяти таку діяльність іншим країнам на основі економічних угод.

У відкритому морі, а також у повітряному просторі над ним корабель або літак (за деяким винятком, наприклад, у разі підозри у піратстві) підкоряється тільки владі тієї держави, прапор якої несе. Вільні для проходу кораблів також міжнародні протоки, що використовуються для міжнародного судноплавства.

Антарктида - це нейтральна демілітаризована територія, яку не можна використовувати як військову базу або театр воєнних дій. Тут діє принцип свободи наукових досліджень, і кожна країна може надіслати сюди свої наукові експедиції.

30.08.2011