Мотивація трудової діяльності: моделі та характеристика. Оплата праці. Реферат

Мотивація трудової діяльності: суттєва характеристика і види. Можливі моделі мотивації трудової діяльності. Форми і системи оплати праці робітників. Системи участі працівників у прибутках

Мотивація трудової діяльності: суттєва характеристика і види

Мотивація – це процес стимулювання окремої людини або групи людей до діяльності, що направлена на досягнення індивідуальних та загальних цілей організації (підприємства).

Мотивація на рівні підприємства має базуватися на таких вимогах:

  • надання рівних можливостей щодо зайнятості і службового просування.
  • узгодження рівня оплати праці за її результатами та визнання особистого внеску у загальний успіх.
  • захист здоров’я працюючих.
  • можливість творчої реалізації працівника.
  • підтримка в колективі атмосфери довіри.

На практиці розрізняють такі види мотивації:

1. Економічна (пряма).

  • відрядна оплата;
  • почасова оплата;
  • премії за реалізацію;
  • участь у прибутках;
  • оплата навчання;
  • виплати за відсутність невиходів.

2. Економічні (непрямі).

  • пільгове харчування;
  • доплати за стаж;
  • пільгове користування житлом, транспортом тощо.

3. Не економічні.

  • збагачення праці;
  • гнучкі робочі графіки;
  • охорона праці;
  • програми підвищення якості трудового життя;
  • просування за службою;
  • участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.

Крім згаданих вище видів мотивації існує її поділ на індивідуальну та групову, зовнішню та внутрішню тощо.

     

Можливі моделі мотивації трудової діяльності

Моделі мотивації ґрунтуються на певних теоріях.

Це теорії:

  • справедливості;
  • зняття соціальної напруги шляхом дотримання принципів справедливості;
  • порівняння особистих винагород з заохоченням інших людей які виконують аналогічну роботу;
  • суб’єктивне визначення співвідношення винагороди та витрат праці;
  • очікування;
  • передбачуваний ступінь відносної вдоволеності отримуваною винагородою;
  • очікування щодо співвідношення результатів та винагороди;
  • очікування щодо співвідношення витрат праці та винагороди;
  • потреб;
  • самовиявлення;
  • поваги;
  • соціальні;
  • безпеки та захищеності;
  • фізіологічні.

Форми і системи оплати праці робітників

Організація оплати праці на підприємстві здійснюється на основі розподілу функцій і робіт, нормування, тарифної системи, форм і систем оплати праці.

Тарифна система оплати праці є сукупністю взаємопов’язаних елементів: тарифної сітки, тарифних ставок, схем посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик.

Тарифна сітка встановлює відповідні співвідношення у оплаті праці працівників різної кваліфікації. Вона являє собою сукупність тарифних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Проте встановлені тарифні ставки, коефіцієнти та розряди самі по собі не дають можливості розрахувати заробітну плату.

Необхідно ув’язати їх з фактичними результатами праці. Це виконують форми та системи оплати праці.

Існують дві форми оплати праці, які базуються на тарифній системі:

1. Відрядна (оплата праці проводиться за нормами та розцінками, встановленими, виходячи з розряду виконуваних робіт.)

Системи:

  • пряма відрядна (заробіток дорівнює добутку кількості одиниць виробленої продукції та розцінки за одиницю продукції).
  • непряма відрядна (заробіток працівника залежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці працівників, що ним обслуговуються).
  • відрядно-преміальна (заробіток працівника дорівнює сумі відрядного заробітку і премії).
  • відрядно-прогресивна (передбачає оплату роботи виконаної в межах плану за звичайними розцінками, а понад план – за підвищеними).
  • акордна (розцінки встановлюються не за окремими операціями, а на весь комплекс робіт з визначенням кінцевого строку виконання).

2. Почасова (здійснюється за годинними тарифними ставками із застосуванням нормованих завдань або місячними окладами).

Системи:

  • проста почасова оплата (заробіток дорівнює добутку годинної тарифної ставки і кількості відпрацьованих годин).
  • почасово-преміальна (окрім тарифного заробітку працівник одержує премію за досягнення певних результатів).
  • за посадовими окладами (застосовується для оплати працівників, робота яких має стабільний характер).

Системи участі працівників у прибутках

Участь у прибутках (доходах) або стимулювання персоналу через прибутки полягає у розподіленні певної їх частини між працівниками підприємства. Участь працівників у прибутках підприємств можна умовно поділити на дві групи систем:

1. За результатами загальної діяльності підприємства. Включає такі системи:

  • оцінки заслуг (оцінка заслуг проходить за рядом факторів, для кожного з яких визначається система білів і для розрахунків оцінки на різних рівнях встановлюються відповідні норми).
  • стимулювання конкретних обсягів робіт, об’ємів продаж тощо.
  • в залежності від підродуктивності.
  • преміальних виплат (бонусів).
  • система колективного стимулювання (застосовується тоді, коли заохочення працівників можливе лише на груповій основі).

2. На основі відносин власності. Включає наступні системи:

  • система надання працівникам акцій "своїх" підприємств.
  • співволодіння активами підприємства за посередництвом інвестиційних фондів.
  • розповсюдження опціонів акцій.


24.05.2011

Загрузка...