• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Умови діяльності, в яких відбувається будівництво та розвиток медичної служби Збройних Сил України

Реформування системи медичного забезпечення в Збройних Силах України і в тому числі здійснення структурної перебудови військово-медичної служби на протязі першого етапу Державної програми будівництва та розвитку Збройних Сил України здійснюється у відповідності з Концепцією основних напрямів будівництва та розвитку медичної служби Збройних Сил України, затвердженої Міністром оборони України 3 березня 1997 року та Програми будівництва та розвитку медичної служби Збройних Сил України на період до 2005 року, затвердженої Міністром оборони України та узгодженої з начальником Генерального штабу Збройних Сил України 25 червня 1997 року.

Санітарно-гігієнічні умови, що існують у військах і складна соціально-економічна ситуація в державі сприяють значному зростанню загальної захворюваності особового складу Збройних Сил України і, як результат, погіршенню стану здоров’я військовослужбовців.

Криза загальнодержавної системи охорони здоров’я України сприяла збільшенню потоку хворих до військово-медичних закладів усіх без винятку категорій осіб, які користуються правом лікування. Більше того, держава цілеспрямовано збільшує чисельність контингенту, який забезпечується у військових лікувальних закладах.

Так, згідно із Законом України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист" від 24.03. 98 р. №203/98-ВР, право користування закладами охорони здоров’я Міністерства оборони України розповсюджується на інвалідів І та ІІ груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби.

Відповідно до Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні заходи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на медичному та санітарно-курортному забезпеченні у лікувально-оздоровчих закладах Міністерства оборони України знаходиться 1,4 млн. осіб, у тому числі:

• військовослужбовців – 351 тис.,
• пенсіонерів Міністерства оборони України – 398 тис.,
• членів їх сімей – 600 тис.,
• працівників Збройних Сил України – 120 тис.,
• інвалідів Великої вітчизняної війни – 29 тис.,
• учасників війни – 24 тис.,
• учасників бойових дій – 71 тис.
• та прирівняних до них – 28,9 тис.,
• ліквідаторів аварії на ЧАЕС – 7,8 тис.

Завдання і організаційно-штатна структура головного військово-медичного Управління МО України

Головне військово-медичне управління Міністерства оборони України призначене для організації медичного забезпечення військ (сил) на мирний та воєнний час.

На головне військово-медичне управління покладається:

• розробка проектів законів України, інших нормативно-правових актів, наказів і директив Міністра з питань, що входять до його компетенції;
• керівництво лікувально-профілактичною роботою в Збройних Силах;
• розробка і проведення заходів щодо підвищення бойової і мобілізаційної готовності військово-медичної служби Збройних Сил;
• розробка документів стратегічного плану щодо медичного забезпечення Збройних Сил;
• обґрунтування основних напрямів розвитку та вимог до медичних засобів і методів захисту військ і населення від зброї масового ураження;
• організація наукової роботи в галузі військової медицини;
• контроль за проведенням лікувально-оздоровчих заходів серед призовників;
• керівництво військово-лікарською і судово-медичною експертизою в Збройних Силах;
• медичний контроль за харчуванням, забезпеченням умов праці, побуту і фізичного розвитку особового складу в Збройних Силах;
• організація та проведення заходів щодо удосконалення організаційно-штатної структури органів управління, частин та установ військово-медичної служби Збройних Сил;
• розробка проектів штатів та табелів до них безпосередньо підпорядкованих частин і установ, підготовка та подання висновків стосовно проектів штатів та табелів до них військово-медичних видів частин та установ Збройних Сил і табелізація штатів усіх видів Збройних Сил по медичному майну;
• розробка норм військових запасів медичного майна, планування ліжкової мережі військово-медичних закладів Збройних Сил;
• керівництво підготовкою медичних кадрів на відповідні посади;
• визначення потреб, організація постачання та контроль за збереженням і використанням медичної техніки, засобів і майна у збройних Силах на мирний і воєнний час;
• розробка пропозицій щодо обсягів накопичення та ешелонування непорушних запасів: медичної техніки, засобів і майна;
• участь у проведенні контролю за створенням мобілізаційних потужностей на підприємствах, які забезпечують виготовлення спеціальних видів медичного майна і техніки для Збройних Сил;
• здійснення контролю через військові представництва за якістю та своєчасним виконанням промисловістю замовлень на медичне майно для Збройних Сил;
• розробка тактико-технічних вимог до проектування і конструювання предметів медичного оснащення і санітарної техніки для Збройних Сил;
• ведення підреєстру державного реєстру України щодо обліку і забезпечення медичного нагляду осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, постраждалих за інших обставин від радіаційного опромінення з числа військовослужбовців, військовозобов’язаних та дітей чоловічої статі (реєстру "ресурси");
• організація контролю за станом і правильним використанням у безпосередньо підпорядкованих з’єднаннях, частинах, організаціях та установах медичного майна та коштів;
• визначення потреби асигнувань за статтею медичної служби кошторису міністерства та розподіл затверджених міністром коштів між видами Збройних Сил, оперативними командуваннями, частинами центрального підпорядкування та контроль за їх використанням.

У своєму складі Головне військово-медичне управління МО України має:

• оперативно-медичне управління;
• управління медичного та матеріально-технічного забезпечення;
• відділ професійного аналізу та підготовки медичного складу;
• відділ економічного аналізу та фінансування;
• канцелярію;
• секретне відділення.

На теперішній час у Головному військово-медичному управлінні відсутні підрозділи:

• санітарно-епідеміологічне управління;
• науки та освіти;
• психологічної служби;
• автоматизація управління;
• ревізійної роботи за напрямками лікувально-профілактичного забезпечення, матеріального та використання ресурсів, фінансового забезпечення;
• юрист.

Потребують реорганізації та посилення:

• лікувально-профілактичний відділ;
• фінансово-економічний відділ.

Слід зазначити, що всі функції ГВМУ не дублюються і не виконуються жодним іншим управлінням Міністерства оборони України.

Для успішного вирішення покладених на Головне військово-медичне управління завдань необхідно мати високопрофесійний працездатний апарат управління.

Щодо організації управління медичним забезпеченням видів Збройних Сил та оперативних командувань, то виникає необхідність у докорінних змінах.

Проведення реформування управління доцільно проводити за трьома методологічними принципами:

• територіальному – створення Київського, Одеського, Львівського та Чернігівського військово-медичних центрів;
• функціональному – Вінницький військово-медичний центр ВПС, в перспективі Севастопольський військово-медичний центр ВМС;
• цільовому – створення системи Державного санітарно-епідеміологічного контролю у Збройних Силах та військово-медичного реєстру осіб, які постраждали від аварії на ЧАНС.

Досвід створення вінницького військово-медичного центру ВПС як органу управління медичним забезпеченням видів Збройних Сил та оперативних командувань свідчить про те, що та третьому етапі (до 2005 року) необхідно впровадити ці структурні підрозділи як органи управління медичним забезпеченням видів Збройних Сил та оперативних командувань.

Структура медичної служби Збройних Сил мирного часу

Медична служба Збройних Сил України в мирний час має 155 медичних частин та закладів, у тому числі:

• військових госпіталів – 39;
• військових санаторіїв – 17;
• Українська військово-медична академія – 1;
• науково-дослідний інститут проблем військової медицини – 1;
• інтернатур медичного складу – 2;
• санаторно-епідеміологічних закладів – 28;
• поліклінік – 7;
• медичних складів – 10;
• кафедр екстремальної та військової медицини – 16;
• інших частин за закладів – 31.

Медичні частини та заклади за підпорядкованістю розподіляються:

центру – 75;

у тому числі:

• військові госпіталі – 2;
• військові санаторії – 12;
• медичні склади – 2;
• санаторно-епідеміологічні заклади – 29;
• кафедри екстремальної та військової медицини – 16;
• інші частини та заклади – 14.

Західного ОК – 23

у тому числі:

• військові госпіталі – 11;
• військові санаторії – 1;
• медичні склади – 2;
• кадри УГБ – 3;
• інші частини та заклади – 6.

Південного ОК – 27

у тому числі:

• військові госпіталі – 12;
• військові санаторії – 1;
• медичні склади – 4;
• інші частини та заклади – 10.

Північного ОК – 12

у тому числі:

• військові госпіталі – 8;
• медичні склади – 3;
• інші частини та заклади – 3.

ВПС – 5

у тому числі:

• центральний військовий авіаційний госпіталь – 1;
• військово-медичний центр ВПС – 1;
• філія військово-медичного центру ВПС – 1;
• лабораторії військової медицини – 2.

ППО – 1

у тому числі:

• військовий санаторій – 1;

43 РА – 2

у тому числі:

• військові госпіталі – 2;

ВМС – 2

у тому числі:

• військові госпіталі – 3;
• поліклініки – 2;
• медичний склад – 1;
• інші частини та заклади – 3.

Штатна чисельність медичної служби мирного часу за станом на 1.06. 99 року становить 7464 військовослужбовців та 23072 працівників, в тому числі - 3205 військовослужбовців та 21352 працівників у медичних частинах та закладах Збройних Сил України, із них у військових санаторіях - 227 військовослужбовців та 6032 працівників і дошкільних дитячих закладах - 2826 працівників. Таким чином, реальна чисельність медичної служби ще менша і становить 3119 військовослужбовців та 12895 працівників.

У військовій ланці 4259 військовослужбовців та 1720 працівників.

Чисельність медичної служби у США, Франції та інших розвинутих країн становить 6-7% від чисельності обслуговуємого контингенту, тобто чисельність медичної служби Збройних Сил України повинна складати (1400000 х 7): 10 = 98 тис.

Протягом 1995 – 1998 років медичною службою Збройних Сил проведено 445 організаційних заходів.

Загальне скорочення за 1995 – 1998 роки буде складати 429 військовослужбовців та 7090 працівників.

30.09.2011