Радіаційна розвідка: організація та проведення. Реферат

Організація радіаційної розвідки. Правила відбору проб продовольства і води. Прилади радіаційної розвідки

При застосуванні ядерної зброї чи в разі руйнування ядерних реакторів АЕС звичайними бойовими засобами утворюються великі вогнища радіоактивного забруднення місцевості.

Ураження іонізуючими випромінюваннями особового складу можливе під час вибуху ядерних боєприпасів (проникаюча радіація), при перебуванні на радіоактивно зараженій місцевості, при вживанні зараженої їжі та води, а також при контакті з зараженими об'єктами.

З метою попередження ураження особового складу іонізуючими випромінюваннями у військах розроблена чітка система захисних заходів, яка полягає у застосуванні засобів індивідуального та колективного захисту, проведенні спеціальної обробки і, що особливо важливо, у здійсненні радіаційної розвідки, радіометричного і дозиметричного контролю опромінення.

Організація радіаційної розвідки

Радіаційна розвідка є важливим заходом у системі захисту особового складу військ від ядерної зброї і проводиться з метою своєчасного виявлення і попередження підрозділів про радіоактивне зараження місцевості.

Радіаційна розвідка проводиться у підрозділах і частинах усіх родів військ і організується командирами (начальниками) всіх ступенів та штабами.

Вимоги до радіаційної розвідки - безперервність, достовірність, спадкоємність, своєчасність сповіщення про радіоактивне забруднення місцевості.

За способом ведення радіаційна розвідка може бути наземною і повітряною.

     

Наземна радіаційна розвідка проводиться у підрозділах (рота, батальйон) спостерігачами - постами хімічного спостереження (ПХС) або хімічними розвідувальними дозорами (ХРД). У загальновійськових підрозділах вони комплектуються з особового складу цих підрозділів, (відділення, екіпаж, обслуга), але спеціально підготовлених для виконання цієї роботи і забезпечених необхідними технічними засобами розвідки.

В інтересах полків, з`єднань і об`єднань радіаційну розвідку ведуть розвідувальні підрозділи хімічних підрозділів військ, які також виділяють ПХС і ХРД.

Частина завдань з радіаційної розвідки покладається на військову розвідку, розвідку родів військ і спеціальних військ.

На спостерігачів (ПХС) покладаються завдання:

  • виявлення радіоактивного зараження;
  • визначення рівня радіації на місцевості, в районі свого розташування;
  • візуальне спостереження у напрямку руху радіоактивної хмари;
  • контроль зміни рівнів радіації;
  • відбір зразків води, ґрунту, рослинності тощо.

На ХРД, крім завдань, які виконуються ПХС, покладається:

  • встановлення та позначення межі зараження;
  • пошук шляхів обходу заражених районів;
  • виявлення маршрутів (дільниць) з найменшими рівнями радіації.

ПХС і ХРД забезпечуються приладами радіаційної розвідки та засобами подання сигналів оповіщення, знаками обгородження дільниць зараження, журналом радіаційного спостереження.

ХРД, які виділяються зі складу загальновійськових підрозділів, ведуть розвідку на своїй бойовій техніці (танк, БМП, БТР), а зі складу підрозділів розвідки хімічних військ - на спеціальній розвідувальній техніці (РХМ, БРДМ-РХ, ГАЗ-69-РХБ).

При проведенні радіаційної розвідки, територія (місцевість) вважається забрудненою, якщо рівень радіації складає 0,5 Р/год. В цьому разі, при перебуванні на зараженій території слід використовувати захисні властивості машин, дотримуватися правил безпеки, проводити часткову санітарну обробку.

Приготування їжі дозволяється на місцевості з рівнем радіації до 5 Р/год. При більш високих рівнях радіації прийом їжі дозволяється в спеціально обладнаних машинах, сховищах. Слід зазначити, що використання навіть найпростіших сховищ та будинків при дотриманні відповідних правил значною мірою знижує дозу опромінення людей та захищає від важких променевих уражень.

Повітряна радіаційна розвідка ведеться авіацією в інтересах об'єднань з метою оперативного отримання даних про радіоактивне забруднення великих просторів території.

У медичних підрозділах, частинах (установах) радіаційна розвідка організується командирами (начальниками) цих підрозділів (частин) і проводиться як у своїх інтересах, так і в інтересах військ.

У своїх інтересах радіаційна розвідка здійснюється на місцях, де розгорнуто етапи медичної евакуації, на маршрутах їх переміщення, районах майбутнього розгортання, на шляхах евакуації поранених і хворих.

В останніх трьох напрямках радіаційна розвідка ведеться у випадку відсутності в штабі даних про радіоактивне зараження місцевості цих районів. В МПП, омедб радіаційну розвідку здійснює санітарний інструктор-дозиметрист, який працює на сортувальному посту. Під час руху (розвідування нових районів розгортання та ін.) санінструктор-дозиметрист залучається до складу рекогносцирувальної групи і діє як розвідувальний дозор.

При проведенні радіаційної розвідки медичною службою в інтересах військ відбираються проби води, продуктів харчування, які знаходились на зараженій місцевості. Проби відбираються для лабораторних досліджень, якщо зовнішній гама фон не дозволяє виміряти ступень зараження радіоактивними речовинами на місті їх знаходження.

Правила відбору проб продовольства і води

Продовольство і питна вода, яка знаходиться в ємкостях, у тій або іншій мірі захищені від прямого попадання в них радіоактивних речовин. Продовольство, яке знаходилось на відкритій місцевості без тари, а також вода відкритих водоймищ, не захищені від попадання радіоактивних речовин.

Продукти харчування заражаються радіоактивними речовинами залежно від їх консистенції. Тверді (сипучі) продукти заражаються з поверхні, рідкі - в залежності від розчинності радіоактивних речовин в них та співвідношення їх щільності.

Крім цього, м`ясо і молоко заражаються при вживанні тваринами ПЯВ з кормом, а риба, яка виловлена з водоймищ, через воду, заражену продуктами ядерного вибуху.

Вода відкритих водоймищ заражається при прямому випаданні радіоактивних речовин із радіоактивної хмари та навколишньої місцевості (дощові й талі води).

Для радіометричного контролю відбирають проби у місцях найбільшого забруднення, які виявляють за допомогою дозиметричних приладів.

Об`єм відбираємих проб рідких, сипучих продуктів та звареної їжі складає 1,5 л (солдатський казанець). Проби рідких продуктів відбирають після перемішування. Проби муки, крупи, цукру, солі та інше, які знаходяться в мішках, відбирають металевим щупом у шарі, який прилягає до тари, завтовшки 1-2 см (1 кг).

Проби макаронних виробів і сухофруктів відбирають з верхнього шару, який прилягає до тари.

Проби хліба, свіжих овочів та фруктів беруть поштучно з верхнього ряду чи з поверхневого шару. Проби кладуть у поліетиленові мішки, які мітять етикетками (хліб - одна паляниця, батон; фрукти і овочі - 1 кг).

Зараження радіоактивними речовинами м`яса здійснюється на всій поверхні туші барана, свині чи половині туші великої рогатої худоби.

Проби води з водоймищ чи вододжерел беруть водозабірником із поверхневого і донного шарів разом із скаламученим донним ґрунтом (1,5 л чи відро 10 л).

На відібрані проби складають супровідний документ, в якому зазначається вид проби, місце відбирання проби, дата і час забруднення, дата і час взяття проби, прізвище того, хто взяв пробу, кому відправляється проба, підпис.

Прилади радіаційної розвідки

Під час проведення радіаційної розвідки використовуються такі дозиметричні прилади:

Індикатор-сигналізатор ДП-64 призначений для постійного радіаційного спостереження і сповіщення про радіоактивне зараження місцевості. Він працює в режимі слідкування та забезпечує звукову та світлову сигналізацію при рівні радіації гама-випромінювання 0,2 Р/год. Прилад може живитися від змінного струму 220 В чи від акумуляторів з напругою 6В. Розміщується в кімнаті чергового по частині.

Рентгенометр ДП-3 (ДП-3-Б) призначений для вимірювання рівня радіації на місцевості в діапазоні від 0,1 до 500 Р/год. Встановлюється на рухомих об'єктах (автомобіль, БРДМ-РХ, танк, БТР, гелікоптер). Ним забезпечуються розвідувальні підрозділи хімічних військ. Джерела живлення - бортова мережа - 12В чи 26В.

Рентгенометр-радіометр ДП-5-А призначений для виявлення та вимірювання ступеня зараження поверхні бета- і гамаактивними речовинами і рівня гама-радіації на місцевості. Діапазон вимірювання приладу від 0,05 мР/год. до 200 Р/год. Живлення - три елементи 1,6-ПМЦ-У-1,05, що забезпечують безперервну роботу приладу 40 годин. Прилад має акумуляторну колодку для живлення від зовнішніх джерел напругою 3В, 6В і 12В.

Вимірювач потужності дози (рентгенометр ДП-5В) призначений для вимірювання рівнів гама-радіації на місцевості, радіоактивної зараженості поверхней різних предметів по гама-випромінюванню в діапазоні від 0,05 мР/год. до 200 Р/год. та виявлення бета-випромінювання. Живлення - три елементи А-336, що забезпечують роботу протягом 55 годин. Прилад має дільник напруги для підключення до зовнішнього джерела постійного струму напругою 12В або 24В.

Вимірювач потужності дози ВПД-21 С (Б) застосовується на стаціонарних чи пересувних об'єктах і призначений для вимірювання потужності експозиційної дози гама-випромінювання в діапазоні від 1 до 10000 Р/год., має світловий сигнал про перевищення порогового значення потужності експозиційної дози гама-випромінювання 1,5, 10,50 і 100 Р/год. Живлення здійснюється від мережі змінного струму напругою 220 В і частотою 50 або 400 Гц. Забезпечує безперервну цілодобову роботу.

ВПД - 21Б відрізняється від ВПД-21С відсутністю блока живлення (БНН-201), що дозволяє використовувати його тільки від бортової мережі живлення.

Вимірювач потужності дози ВПД-1 призначений для вимірювання потужності експозиційної дози гама-випромінювання. Існує 3 варіанти виконання: ВПД-1А, ВПД-1Р, ВПД-1С.

ВПД-1С вимірює потужність експозиційної дози гама-випромінювання в діапазоні від 0,01 мР/год. до 999 Р/год., виявляє бета-випромінювання.

Має робочих 2 піддіапазони: "мР/год." - від 0,01 до 999 мР/год., та "Р/год." - від 0,01 до 999 Р/год. Забезпечує спрацювання звукової сигналізації при досягненні потужності експозиційної дози на піддіапазоні "мР/год." - 0,1 і 300 мР/год., на піддіапазоні "Р/год." - 0,1 і 300 Р/год.

Живлення вимірювача здійснюється: від чотирьох елементів типу А-343 "Прима" з напругою 6В, що забезпечує роботу до 100 годин; від бортової мережі постійного струму або акумуляторів з напругою від 10,8 В до 30 В; від мережі змінного струму напругою 220 В.

ВПД-1Р відрізняється від ВПД-1С тим, що не має блоку живлення для підключення до мережі змінного струму. ВПД-1А відрізняється від ВПД-1Р тим, що не має блоку детектування (ВПД-1-1), що дозволяє тільки виміряти потужність гама - випромінювання на діапазоні від 0,01 до 999 Р/г.

Література

  1. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За ред. Ю. М. Скалецького, І. Р. Мисули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – С. 165-171, 199-215, 312-329.
  2. Медичні аспекти хімічної зброї: Навчальний посібник для слухачів УВМА та студентів вищих медичних навчальних закладів. – К.: УВМА, 2003. – С. 30-36, 78 – 86.
  3. Каракчиев Н. И. Токсикология ОВ и защита от ядерного и химического оружия. – Ташкент: Медицина, 1978. – С. 318-321, 359-365, 406-418.
  4. Защита от оружия массового поражения: Справочник / Под ред. В. В. Мясникова. - М.: Воениздат, 1984. – С. 135-139, 181-327.
  5. Военная токсикология, радиология и медицинская защита: Учебник / Под ред. Н. В. Саватеева. - Л.: ВМА им. С. М. Кирова, 1987. - С. 284-296, 304-308.


28.09.2011