• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Сутність понять "вид" та "тип" документа

Сутність класифікації і типологізації документів складається в диференціації об'єктів вивчення по визначених ознаках.

Класифікація припускає строгий розподіл документів за законами логіки, в основному чотирьом: єдність підстави, домірність членів розподілу, їх взаємовиключаємість, безперервність розподілу. Найважливіший з перерахованих — закон єдності підстави розподілу — вимагає, щоб весь обсяг поняття "документ" був розділений по одному з ознак.

Оскільки в документа таких ознак багато, обсяг поняття повинний поділятися всякий раз по новій підставі. Таким чином, класифікація являє собою диференціацію документів по одній найбільш істотній ознаці. Ця сукупність документів групується по визначеній ознаці у вид.

Типологізація є часткою класифікації документів. Вона зв'язана з угрупованням документів на основі їхньої подоби деякої узагальненої моделі, іменованої типом. Це загальні, істотні риси визначеної групи документів. Складність типологізації складається у визначенні необхідного і достатнього набору найбільш характерних ознак.

Найчастіше як типологічні ознаки виступає функціонально-цільове призначення, читацька адреса документа, характер інформації, що утримується в ньому (науковий, науково-популярний, виробничий, довідковий, інформаційний і т. п.). Іноді в основу типологізації видань кладеться жанровий критерій — масштаб охоплення об'єкта відображення, особливості внутрішньої структури видання, особливості (стиль) викладу матеріалу.

Таким чином, типологічна схема і схема класифікації створюються в результаті різних логічних процесів. Різна методика їх побудови, способи угруповання. Якщо в основі класифікації лежить насамперед диференціація ознак, то в основі типологізації — їхня інтеграція.

Особливості нормативно-констатуючих виробничих видань

Нормативний документ установлює правила, загальні принципи або характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їхніх результатів. До 1993 р. застосовувалися терміни "нормативно-технічний документ", "спеціальні види нормативно-технічних і технічних документів і літератури".

До нормативних документів по стандартизації відносяться:

• стандарти;
• технічні умови.

Стандарт — нормативний документ, розроблений, як правило, на основі відсутності протиріч по істотних питаннях більшості зацікавлених сторін і затверджений компетентним органом. У стандарті встановлені для загального і багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи або характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їх результатів і сприятливому досягненню оптимального ступеня упорядкування у визначеній області.

Це нормативне виробничо-практичне видання, що містить комплекс норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації, що встановлюються на основі досягнень науки, техніки і передового досвіду і затверджуються відповідно до діючої законодавства.

Побудова стандартів усіх категорій і видів повинна відповідати наступній типовій структурі: найменування стандарту; вступна частина (при необхідності); основна частина; інформаційні дані; зміст (при великому обсязі тексту або в збірниках). Установлено вимоги до кожного з цих елементів структури, що забезпечує чіткість побудови стандарту, стислість тексту, визначеність норм, що викладаються, і правил, полегшує пошук стандартів по найменуваннях, а елементів основної частини стандарту - по нумерації, що відбиває структуру даної частини.

Оформлення стандартів засноване на застосуванні єдиних форм для обкладинки і сторінок стандартів усіх категорій, а також на використанні єдиних елементів, внесених у ці форми: позначення стандарту, порядковий реєстраційний номер (чотири знаки), а через дефіс — дві останні цифри року твердження (ДСТУ 2732-94).

Загальна характеристика довідкових видань

Довідкове видання (ДВ) містить короткі зведення наукового, агітаційно-пропагандистського або прикладного характеру, викладені, оформленому і розташовані в порядку, зручному для їхнього швидкого перебування, не призначені для суцільного читання.

ДВ використовуються у всіх сферах людської діяльності, від наукової праці до проведення дозвілля. Вони характеризуються високим ступенем узагальнення інформації, що досягається за допомогою стиснутого, лаконічного викладу зведень у формі готових даних, висновків, рекомендацій.

ДВ — сховище ємнісної універсальної і галузевої інформації, викладеної з максимальною щільністю. ДВ відрізняється від інших видів видань структурою основного тексту. Воно складається зі статей, що містять короткі відповіді на передбачувані питання потенційного споживача, що мають значеннєву і композиційну закінченість. Довідкові статті призначені не для суцільного, а для вибіркового читання, тому групуються не в логічній послідовності, а в порядку, що дає можливість швидкого перебування необхідної інформації.

Усі види ДВ, за винятком словників, ілюструють. Ілюстрації в них несуть значеннєве навантаження, дозволяючи скоротити текст, тому що малюнок часто може замінити кілька сторінок опису.

У ДВ ретельно розроблений довідковий апарат, що сприяє пошукової орієнтації споживача: комплекс покажчиків, система посилань, що містить указівки типу "див" або виділені курсивом слова, що відсилають до тематично близьких статей, посилальні статті, що містять інформацію про статті на зазначену в заголовкові тему і т. д.

По функціональному призначенню і характерові інформації ДВ прийнято поділяти на три підвиди: енциклопедичні видання, словники і довідники.

Цільове призначення читацької адреси та характер інформації, що міститься в рекламного виданні

Цільове призначення рекламного видання — сприяти реалізації товарів і послуг, створити попит на них. Воно може бути розраховане на масового споживача і на фахівця.

Специфіка інформації, зафіксованої в рекламному виданні, полягає в тому, що тут сполучиться популярний, довідковий і оціночно-рекламний текст. Більшість цих видань випускається у виді каталогів, проспектів і афіш.

Каталог містить систематизований перелік наявних у наявності предметів і послуг.

Проспект містить перелік предметів і послуг, планованих до випуску, продажеві або експонуванню.

Афіша — видання, що оповіщає про який-небудь культурний захід і призначене для розклеювання (концертна афіша).

Оформляються рекламні видання барвисто. Текст у них супроводжується великою кількістю ілюстрацій, часто багатоколірних. Велику групу складають видання, у яких переважають зображення, а текст виконує допоміжну функцію.

21.09.2011