Біологія людини: система кровообігу. Реферат

У рефераті подано відомості про особливості систем крові та кровообігу людини, що зумовлюють її як біологічну і соціальну істоту

Кров - рідка сполучна тканина, що циркулює в судинній системі і складається з рідкої частини - плазми (55-60%) та кров'яних клітин, або формених елементів (40- 45%). Разом з лімфою і тканинною рідиною кров утворює внутрішнє середовище організму. Перебуваючи в постійному русі, кров постачає всі органи і тканини розчиненими в ній речовинами.

Вода і розчинені в ній речовини переходять з крові в тканинну рідину, що омиває кожну клітину. Це забезпечує постійний обмін речовин між органами. Лімфа утворюється з тканинної рідини в лімфатичних капілярах. Безперервне змішування крові, тканинної рідини й лімфи сприяє підтриманню сталості їхнього складу.

Аналізуючи транспортну функцію крові, можна виділити кілька основних напрямів.

1. Дихальна функція полягає в перенесенні кисню від легень до тканин і вуглекислого газу в зворотному напрямку.

2. Живильна функція здійснюється перенесенням поживних речовин (амінокислот, глюкози, жирних кислот тощо) від органів травлення або від органів, у яких ці речовини депонуються, до тканин, в яких відбувається їх подальше перетворення.

3. Видільна (екскреторна) функція пов'язана з перенесенням кінцевих продуктів дисиміляції в нирки або інші органи (шкіру, травний апарат, легені), кров також бере участь у процесі утворення сечі.

4. Регуляторна функція пов'язана з транспортом гормонів та інших біологічно активних речовин, за допомогою яких здійснюється регуляція функцій окремих органів.

5. Терморегуляторна функція. Маючи високу теплопровідність і теплоємність, кров, циркулюючи в кровоносних судинах, збільшує втрату теплоти у разі перегрівання організму або, навпаки, зберігає її при переохолодженні. Це відбувається внаслідок зміни просвіту кровоносних судин у шкірі, підшкірній клітковині, м'язах та внутрішніх органах.

     

6. Гомеостатична функція (підтримання динамічної стабільності внутрішнього середовища організму) досягається завдяки тому, що кров, омиваючи всі органи й тканини, здатна доставляти (транспортувати) до них фізіологічно активні речовини, в результаті чого змінюється характер діяльності тієї чи іншої системи організму.

Крім транспортної кров виконує також захисну функцію, яка здійснюється лейкоцитами, здатними до фагоцитозу, і речовинами, що забезпечують гуморальний захист організму від шкідливих мікроорганізмів, які потрапили в організм. У крові є антитіла, з якими пов'язаний імунітет. До захисної функції слід також віднести здатність крові до згортання, внаслідок чого припиняється кровотеча в разі поранення.

За наявністю в крові аглютиногенів і аглютинінів усіх людей можна розподілити на 4 групи.

Кровообігом називають рух крові по замкнених порожнинах серця і кровоносних судинах. Він забезпечує рознесення крові по всьому тілу, яка тільки в русі може виконувати свої функції. Рух крові в судинах відбувається завдяки діяльності серця. У людини є два кола кровообігу.

Велике і мале кола кровообігу. З лівого шлуночка насичена киснем кров прямує в найбільшу артерію нашого тіла - аорту. Тут починається велике коло кровообігу. Від аорти, біля самого виходу її з серця, відгалужуються вінцеві артерії, які, утворюючи коронарне (або серцеве) коло кровообігу, постачають кров'ю серцевий м'яз. Аорта утворює поблизу серця дугу (ліву) і прямує у грудну, а потім у черевну порожнину.

Від дуги аорти відходять три великі артерії: плечоголовний стовбур, який поділяється на праву загальну сонну артерію і праву підключичну артерію, ліва загальна сонна артерія і ліва підключична артерія. Ці судини постачають кров до голови, шиї та верхніх кінцівок.

У грудній і черевній порожнинах від аорти відгалужуються дрібніші артерії до м'язів і шкіри тулуба, до внутрішніх органів. На рівні 4-го поперекового хребця аорта розгалужується на дві великі артерії {праву й ліву загальні клубові), що прямують до нижніх кінцівок. У кожному органі артерії поділяються на дедалі менші судини (до артеріол), які переходять у густу капілярну сітку. Проходячи по капілярах великого кола кровообігу, кров омиває всі тканини, віддає їм кисень і при цьому перетворюється з артеріальної на венозну. Тут же кров віддає поживні речовини і насичується вуглекислим газом та продуктами розпаду.

З капілярів кров збирається в невеликі вени, спочатку дрібні, потім більші і, нарешті, у дві великі. Вени голови, шиї та верхніх кінцівок утворюють верхню порожнисту вену, а вени всіх інших частин тіла впадають у нижню порожнисту вену. Обидві порожнисті вени впадають у праве передсердя. Сюди ж відкриваються своїми отворами і вінцеві вени, що несуть кров від стінки серця.

Мале коло кровообігу починається в правому шлуночку, куди венозна кров надходить з правого передсердя. З правого шлуночка венозна кров потрапляє через легеневий стовбур (який ділиться на дві легеневі артерії - праву й ліву) в легені. Легеневі артерії розгалужуються в легенях на дедалі дрібніші артерії і переходять у капіляри. Капіляри густо обплітають альвеолярні пухирці, куди надходить атмосферне повітря. У капілярах легенів венозна кров перетворюється на артеріальну. Від капілярів починаються дрібні вени, які зливаються і утворюють чотири легеневі вени, що впадають у ліве передсердя, а звідти в лівий шлуночок.

Причиною руху крові по кровоносних судинах є різниця тиску в артеріях і венах. Ця різниця створюється і підтримується ритмічними скороченнями серця. Серце людини в стані спокою скорочується 65-75 разів за хвилину, перекачуючи близько 5 л крові. За життя людини серце виконує титанічну роботу завдяки тому, що воно працює ритмічно,

Література

  1. Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В. М. Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3тє вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
  2. Енциклопедія вітамінів. – М., 2000.
  3. Словник-довідник з медицини. – К., 1994.


03.01.2012