Основні родини класу однодольних
Відділ квіткових поділяють на два класи: дводольні, чисельністю 180 тис. видів, що об'єднані в 10 тис. родів і 325 родин, і однодольні - 60 тис. видів, 3 тис. родів, 65 родин.
До основних родин класу однодольних відносять: родини конвалієві, лукові, пальмові, злакові.
Даний клас однодольних розвивався у крейдовому періоді мезозойської ери. Сучасні систематики вважають, що однодольні виникли від дводольних, відділившись на ранніх етапах еволюції як самостійна гілка. Потім обидва класи розвивались паралельно і незалежно один від одного.
Основні характерні ознаки класу однодольних наведені в табл. 1, з якої видно, що між ними є чіткі відмінності. Проте можливі винятки, тому для розпізнавання класів потрібен комплекс ознак.
Класи дводольних і однодольних поділяють на порядки, а їх, у свою чергу, на родини. Більшість представників, що мають велике практичне значення, належать до родин хрестоцвітих (капустяних), розоцвітих (розових), бобових, пасльонових, складноцвітих (айстрових) з класу дводольних; злакових і лілійних з класу однодольних.
Таблиця 1. Характерні ознаки класів однодольних і дводольних
Орган, процес | Дводольні | Однодольні |
Насіння | Зародок з двома сім'ядолями | Зародок з однією сім'ядолею |
Коренева система | Стрижнева | Мичкувата |
Стебло | Дерев'янисте, трав'янисте, провідні пучки з камбієм, розміщені правильним колом у стеблі | Трав'янисте (рідко дерев'янисте), провідні пучки без камбію, розкидані по стеблу |
Листок | Простий або складний, цілокраій або надрізаний | Простий, цілокраій |
Жилкування | Сітчасте | Паралельне або дугове |
Квітка | Чотири, п'ятичленна | Тричленна |
Запилення | Комахами (здебільшого) | Вітром (здебільшого) |
Морфологічна будова квітки
Квітка - це вкорочений, видозмінений і обмежений у рості пагін, що несе оцвітину, тичинки, маточку (чи маточки). Будова квіток у всіх квіткових рослин подібна, а форма - різноманітна. У цьому виявляється ідіоадаптація - пристосування до різних способів запилення.
Квіткою закінчується головне стебло або бічні. Безлисту частину стебла під квіткою називають квітконіжкою.
Схему розміщення окремих частин квітки часто подають у вигляді діаграми – напівсхематичної проекції на горизонтальну площину контурів найголовніших складових квітки.
Ботаніки часто користуються скороченим записом морфологічної будови квітки - формулою. Для написання і правильного читання формули квітки того чи іншого виду рослин треба користуватись загальноприйнятими умовними позначеннями частин квітки. Так, оцвітину позначають літерою О, чашолистки - Ч, пелюстки - П, тичинки - Т, маточку - М. Кількість частин квітки позначають відповідними числами. Якщо частин квітки більш як 12, пишуть знак нескінченності.
Щоб показати, що частини квітки зрослися, число цих частин беруть у дужки; верхню зав'язь показують рискою і над нею записують число маточок; нижню - також рискою, записуючи число маточок під рискою.
Мал. 1. Схема будови квітки (а), поздовжній розріз зав'язі (б) та діаграма квітки (е):
- 1 - приймочка;
- 2 - стовпчик;
- З - маточка;
- 4 - зав'язь;
- 5 - квітколоже;
- 6 - квітконіжка;
- 7 - чашолисток;
- 8 - пелюстка; (7, 8 - оцвітина);
- 9 - пиляк;
- 10 - тичинкова нитка;
- 11 - тичинка;
- 12 - пилкова трубка;
- ІЗ - халаза;
- 14 - зародковий мішок;
- 15 - порожнина зав'язі (гніздо);
- 16 - стінка зав'язі;
- 17 - сім'яніжка;
- 18 - нектарник;
- 19 - мікропіле (пилковхід);
- 20 - інтегументи;
- 21 - яйцеклітині;
- 22 - вторинне ядро;
- 23 - нуцелус;
- 24 - насіннєвий зачаток;
- 25 - стебло;
- 26 - приквітки;
- 27 - покривний листок.
У сидячих квіток квітконіжки немає або вона дуже вкорочена. Квітконіжка переходить в укорочену вісь квітки, її стеблову частину - квітколоже. Форма квітколожа може бути видовженою, опуклою, плоскою, ввігнутою. На квітколожі розміщені усі частини квітки: чашолистки і пелюстки, тичинки і маточка (маточки).
Чашолистки і пелюстки становлять частину квітки, яку називають оцвітиною.
Сукупність пелюсток квітки називають віночком. Розміри, будова, забарвлення віночка різноманітні, що пов'язано з біологією запилення. У вітрозапильних рослин віночок відсутній або недорозвинений. Пелюстки віночка можуть бути вільні (жовтець, яблуня), тоді віночок називають роздільнопелюстковим, або зрослі (дзвоники, тютюн), тоді віночок називають зрослопелюстковим. У процесі еволюції такий віночок виник з вільно-пелюсткового.
За наявності у квітки чашечки й віночка оцвітину називають подвійною (жовтець, яблуня, шипшина). У деяких рослин оцвітина складається з однакових елементів, тоді її називають простою. Просту оцвітину, що має зелене забарвлення (кропива, коноплі), називають чашечкоподібною, & оцвітину, забарвлену в інші кольори (проліски, лілії, конвалії), - віночкоподібною. Квітки без оцвітини називають голими (у осоки, верби).
Усередині оцвітини ближче до пелюсток розміщені тичинки. Кількість їх різна: від однієї до десяти і більше. В процесі еволюції тичинка диференціювалась на тичинкову нитку і пиляк.
Маточка розміщена всередині квітки. У квітці може бути одна, кілька або багато маточок. Кожна маточка утворена одним чи багатьма зрослими плодолистиками. Маточка складається з трьох частин: зав'язі, стовпчика і приймочки. Зав'язь - це нижня, розширена частина маточки, в якій є насіннєвий зачаток, їх може бути кілька у зав'язі. Усередині насіннєвого зачатка формується зародковий мішок, який у покритонасінних являє собою жіночий гаметофіт.
Література
- Біологія. Енциклопедія. – М., 1999.
- Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В. М. Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3тє вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
- Словник-довідник з біології. – К., 2000.