Ромашка аптечка: генетичні типи, екологія та ареал розповсюдження. Реферат
Генетичні типи Ромашки аптечної. Екологія і ареал розповсюдження Ромашки аптечної
Генетичні типи Ромашки аптечної
Коли говорять про Ромашку, то згадують частіше за все Поповник або Нив’яник звичайний (Leucanthemum vulgare Lam.). Він схожий на Ромашку аптечну, але крупніший. Квіткові кошики Нив’яника в 2-3 рази більше, ніж кошики Ромашки. Квітки без запаху. Квітколоже плоске, щільне, зовні ямчасте. Листя цільне (Чіков, 1989).
На неї вельми схожий і Трехреберник непахучий (Tripleurospernum inodorum L.) – рослина більш дрібна, густолиста, часточки другого порядку більш широкі, ланцетоподібні, без запаху. Квітколоже напівкулясте, суцільне (мал. 1 (Б)).
А – Matricaria recutita (L.) Б – Tripleurospermum inodorum (L.)
1 - ложноязичкова квітка (краєва); 1 – плід і його розріз
2 - трубчаста квітка (серединний);
3 - розріз суцвіття;
4 - плід і його розріз;
5 - розріз трубчастої квітки.
В – Matricaria Г – Anthemis suaveolens (Buchen)
1- розріз суцвіття; 1 – язичкова квітка;
2- плід і його розріз; 2 – трубчаста квітка;
3 - плід і його розріз.
Мал. 1. Види роду Matricaria (Стриженов, 1979).
Із справжніх Ромашок цікава Ромашка пахуча (безъязичкова, запашна, зелена, ромашковидна) (Matricaria suavuolens Buchen (matricariodes Por)) – кошики її складаються тільки з трубчастих квіток зеленуватого кольору. Цветоложіє всередині порожнисте (мал. 1 (В)) (Гаммерман, Кадаєв, 1984).
Зовні на лікарську Ромашку схожі ще і пупавки (Anthemis), особливо Пупавка смердюча (Anthemis cotula L.) – розмір кошиків і форма цветоложа майже такі ж, як і Ромашки аптечної, але квітколоже вгорі вкрите вузькими, щетиноподібними плівками, запах неприємний. Листя з часточками більш широкими, ніж у Ромашки аптечної (мал. 1 (Г)) (Муравьйова, 1987; Чіков, 1989).
Серед виду Ромашки аптечної розрізняють рослини з диплоїдним набором хромосом (2n = 18) і тетраплоїдним набором хромосом (4n = 36), які мають ряд відмітних вегетативних ознак.
Внутрішній діаметр суцвіть диплоїдної Ромашки варіює між 5,0 і 9,6 мм., у тетраплоїдної – 8,5 і 11,95 мм. Довжина помилково-язичкових кольорів диплоїдної форми Ромашки аптечної складає 20,0-31,8 мм., а ширина 2,0-4,0 мм., у тетраплоїдної – відповідні розміри 27,0-39,0 мм. і 3,0-5,0 мм.
Трубчасті квіти тетраплоїдних рослин мають жовтий колір майже під час всього цвітіння, тоді як квіти диплоїдних рослин набувають коричневий відтінок в кінці цвітіння (Letchamo at all, 1994).
Ідентифікація різних генетичних типів важлива для отримання високоякісної сировини і підвищення врожайності Ромашки аптечної.
Екологія і ареал розповсюдження Ромашки аптечної
Ромашка аптечна в місцях свого природного зростання зустрічається на пустирищах, в населених пунктах, садках, городах, в посівах зернових і просапних культур (Хотін, Полуденний, 1967).
До ґрунтових умов маловимоглива, віддає перевагу легким, піщаним ґрунтам (Пастушенков, 1989), але вельми вимоглива до світлового режиму. Оптимальна для зростання і розвитку середньодобова температура від 19°С до 21°С (Хотін, Полуденний, 1967). Оскільки Ромашка дуже невибаглива, вона змогла розповсюдитися на великі території.
Ромашка аптечна – голарктичний вигляд з диз’юнктивним ареалом. Рзповсюджена по всій території України. В Росії представлено декілька фрагментів ареалу, найобширніший з яких займає територія європейської частини, виключаючи північнотайгові, тундрові і напівпустинні райони (Гаммерман, Шасс, 1954).
Як багато інших смітних однорічних, Ромашка аптечна спорадично з'являється за межами свого ареалу. У ряді випадків через 1-2 роки від цього виду занесення не залишається і сліду, в інших випадках Ромашка аптечна стає представником місцевої флори.
Таким чином, ареал цієї рослини безперервно розширяється як за рахунок "розсовування" меж його суцільного розповсюдження, так і за рахунок появи нових ізольованих ділянок ареалу, що виникли в результаті його занесення (Кушке, 1952; Победімова, 1961; Брикін, 1981).
Північна межа ареалу проходить між Ладозьким і Онежським озерами, прямує до Вологди і Кирова, потім йде на схід до гирла Тоболу. Південна межа проходить уздовж цієї річки (Тоболу) на південний захід, охоплює верхів'я річки Урал і, огинаючи Прикаспійську низовину і пониззя Волги, опускається на Північний Кавказ, де зустрічаються великі чагарники Ромашки аптечної.
Тут південна межа йде по Головному Кавказькому хребту. Західна межа розташована по європейській території. Ізольовані ділянки ареалу є в Західному Сибірі, на півночі східноказахстанської області, а також в Східному Сибірі – у верхів'ях Олени, Ангара і Шипки. Відомі окремі місцезнаходження в Карелії, комі АССР, в районі середнього перебігу Обі, в деяких пунктах Середньої Азії і Казахстану (Губанов, Івашин, 1965).
В Україні можна зіткнутися з окремими екземплярами Ромашки аптечної по узбіччях залізних і шосейних доріг, на пустирищах, що говорить про походження цього виду занесенням.
Список використаної літератури і джерел
- Бигон М., Харпер Дж., Таунсенд К.; "Экология. Особи, популяции и сообщества"; тт. 1–2. М., 1989 р.
- Небел Б.; "Наука об окружающей среде. Как устроен мир"; М., 1993 р.
- Ревелль П., Ревелль Ч.; "Среда нашего обитания"; М., 1994–1995 р-р.
- Рейвн П., Эверт Р., Айкхорн С.; "Современная ботаника"; т. 1. М., 1990 р.
- Эдвардс Дж., Уокер Д.; "Фотосинтез C3- и C4-растений: механизмы и регуляция."; М., 1986 р.
26.11.2011
