• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Навіть коли бачиш його фотографію або читаєш докладний опис у книжці, то й тоді важко уявити, наскільки дивовижним є дерево, на якому рясніють великі, до 20 см у діаметрі, білі квітки, а пізніше на довгих гілках-плодоніжках звисають численні плоди, що мають форму дині або якогось величезного товстого, по 3 - 4 кг кожен, жовтувато-зеленого огірка.

Зовні вони густо вкриті короткими волосками, мов замшею, всередині трохи волокнисті, соковиті, кисло-солодкі. Ними ласують мавпи, звідки й умовна назва плода - "мавпячий хліб". А наукова назва дерева, на якому вони розвиваються, - баобаб, або адансонія пальчаста (Аdansonia digitata), з тропічної родини дводольних рослин, близької до наших мальвових, - родини бомбаксових (Воmbасеае).

Ця родина об’єднує понад 140 видів, що належать до 22 родів тропічної флори. Серед них, крім баобаба, харчове плодове дерево дуріан (Durio zibethinus), бавовняне, або шерстяне, дерево - сейба (Сеіba реntandra) та ін.

До роду адансонія, крім баобаба, входить ще 9 інших тропічних видів, поширених в Африці, Північній Австралії, на Мадагаскарі, але ті не досягають таких великих розмірів.

Уявіть собі безкраї трав’янисті простори, подібні до наших степів, з розкиданими деревами справжніх акацій, в яких крона має вигляд величезної парасольки (звідси і назва - "зонтиковидні акації"), пальм, деякими чагарниками. А серед них - поодинокі дерева-велетні. Такий вигляд має африканська савана.

Зупинишся біля баобаба і здається, що то не одне дерево, а цілий дім перед очима. Висота його не така вже й велика - 18 - 25 м, але стовбур у нижній частині дуже товстий - до 40 - 45 м в окружності. Це одне з найтовстіших і найдовговічніших дерев у світі.

Ботанік М. Адансон, на честь якого названо рід адансонія, знайшов 1794 р. у Сенегалі (західній частині Африки) дерево баобаба, що мало у діаметрі 9 м. Підрахувавши річний приріст дерева, він визначив, що вік його - 5150 років.

Видатний німецький природознавець і мандрівник О. Гумбольдт (1769 - 1859) назвав баобаб "найстарішою органічною пам’яткою нашої планети".

Ботанік Палгрейв, котрий 1956 р. подав опис дерев Центральної Африки, поставив під сумнів визначення віку баобаба, оскільки річні кільця у баобаба чітко не виявлені. Його стовбур не має закономірних щорічних потовщень, а річний приріст залежить від кількості вологи - тропічних опадів. Коли її недосить, стовбур зсихається і зменшується в окружності, а коли багато дощів - він розширюється, начебто "бубнявіє".

Взагалі стовбур баобаба, як і його корені, що нерідко розростаються на сотні метрів від дерева, є резервуаром для запасної води. Деревина його м’яка, пориста і є надійним вмістилищем для запасної вологи. У стовбурі легко зробити дупло, де може розміститися 20 - 30 осіб.

Туземці клали у дупла баобаба трупи, і там вони, без будь-якого попереднього оброблення або бальзамування, муміфікувалися, що свідчить про антибіотичні властивості дерева.

Десь від середини і до самого верху стовбур баобаба досить галузистий. У той час коли у наших широтах і взагалі у Північній півкулі стоїть зима, у тропіках - літо з властивими цьому сезону дощами. Трав’яний покрив савани тоді зелений, і баобаб також стоїть у зеленому вбранні. Всі його гілки густо вкриті довгочерешковими великими пальчасто-складними, як у кінського каштана, листками, поміж яких видніються численні плоди - той самий "мавпячий хліб".

На сухий (зимовий) сезон листя баобаба і плоди і його опадають, і тоді дерева набувають дуже химерних форм, схожі на "гігантські воронячі гнізда", - пише про них Е. Уілсон.

Кора баобаба зовні сіра, гладенька, а всередині - волокниста, завдяки цьому вона широко використовується для виготовлення грубих тканин та дуже міцних мотузків. Після зрізування кора легко поновлюється, так само як і в коркового дуба ((Quercus suber) та бархата амурського (Рhеllodendron amurense).

Взагалі баобаб вважається однією із найцінніших африканських рослин, його зелені листки використовуються для виготовлення закваски, їх вживають у свіжому вигляді як салат, добавляють до інших страв. Вважається, що листки діють прохолоджуюче і зменшують пітливість.

Висушені і потовчені кору і листки баобаба туземці застосовують так, як європейці перець і сіль. Плоди з мучнистим кислуватим м’якушем і великою кількістю насіння за смаком нагадують імбир (Zіngiber officsnale). Баобабом - цілими його гілками з листям та плодами - харчуються і слони, які нерідко з’їдають і величезні стовбури дерева.

22.11.2011