• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

"Горіхи" коли

Світову популярність здобули собі тонізуючі напої "кока-кола" та "пепсі-кола" американської компанії "Пепсіко". Чим же цінні ці тонізуючі безалкогольні напої, що вони здобули таку популярність? Звичайно, чималу роль відіграла чудово поставлена реклама. Але основна таємниця успіху полягає в тому, що при їх виробництві використовують натуральний продукт - "горіхи" коли, які містять у собі стимулюючі речовини.

Рід кола (Соlа) з великої тропічної родини стеркулієвих налічує у своєму складі понад півсотні видів, що в природі поширені тільки в тропічній частині Африки. Проте практичне використання як тонізуючі рослини мають лише кілька з них. Взагалі екваторіальні ліси тропічної Африки дуже багаті на різних представників флори, які з того чи іншого боку корисні для людини.

Місцеві племена негрів здавна чудово знають такі рослини і широко їх використовують. Зокрема, вони здавна використовували "горіхи" коли блискучої, або справжньої (Соla nitida (Vent.) Schott et Endl. - Cola vera K. Schum)) для жування як прекрасний засіб, що стимулююче впливає на діяльність серця та центральної нервової системи.

Разом з тим вживання коли значно підвищує працездатність, витривалість та стійкість організму, притупляє відчуття голоду, спраги. Європейців завжди дивувала витривалість негрів-носіїв під час далеких експедиційних походів, які вони організовували в минулому та на початку нинішнього століття для дослідження чорного континенту. Вони не здогадувались, що причиною цього є жуйка з "горіхів" коли, яка містить стимулюючі речовини.

Кола блискуча - це гарне вічнозелене дерево з прямим стовбуром заввишки 10 - 20 м. Листки великі, черешкові, цілокраї, овальні або широколанцетні. Квітки різностатеві, невеликі, п’яти-, шестипелюсткові, жовтуваті за забарвленням. Пелюстки з гарними червоними жилками. Після відцвітання утворюється збірний плід, який складається з чотирьох-п’яти зірчасто розташованих листянок.

У кожній з них знаходиться від двох до шести великих насінин (2,5 - 4 см завдовжки та до 3 см завширшки, масою близько 8 г). В цілому зірчастому складному плоді міститься 10 - 12 і навіть 16 насінин. За забарвленням шкірки насіння виділяють чотири підвиди: червоний, білий, змішаний та блідий (rubra, aiba, mixta, pallida). Слід зазначити, що насіння білого підвиду цінується найдорожче.

Саме це насіння в побуті називають "горіхи" коли, або "гуру". Із стиглих плодів виймають насіння, очищають від оболонок та зачатків корінців і бруньок, залишаючи лише сім’ядолі, й після цього висушують. При цьому червоний колір сім’ядолей набуває темного червоно-рудого забарвлення. Саме в такому вигляді насіння коли надходить у продаж на місцевих ринках Африки та на експорт. На смак гіркувато-в’яжуче, проте при жуванні цей смак поступово звикає і воно стає солодкуватим.

Стимулююче-тонізуючі властивості "горіхів" коли зумовлені їх своєрідним складом. Насамперед в них міститься від 0,8 до 2,5% кофеїну, 0,5% специфічного алкалоїду колатину та невелика кількість теоброміну (0,01%). Окрім цих стимулюючих речовин, вони багаті на крохмаль (46%), містять у собі жири (3%), дубильні речовини (1,5 - 2%)" ’.

У природному стані кола блискуча поширена в тропічних лісах Західної Африки: в Ліберії, на Березі Слонової Кістки, де зростає в тропічних лісах. Проте в наш час цей вид широко культивують у багатьох тропічних країнах: у всій тропічній Африці, Індії, Індокитаї, на Антильських островах, у Гвіані, Бразилії.

Розмножується кола свіжозібраним насінням. Висівають його у плетені кошички із землею. Сіянці через 5 - 6 місяців, під час чергового сезону дощів, обережно, щоб не пошкодити кореневу систему, висаджують на постійне місце. Розроблена техніка, і вегетативного розмноження укоріненням живців та щепленням.

Так само, як і колу блискучу, використовують колу загострену [Соlа асuminata (Веаuv.) Shоtt et Endi]. Це гарне вічнозелене тропічне дерево, лише 6 - 12 м заввишки з шкірястими, яйцеподібно-ланцетними, цілокраїми листками 7 - 22 см завдовжки. П’яти- або шестипелюсткові квітки роздільностатеві, жовтуваті, пелюстки з червонястими жилками. П’ятизірчастий складний плід з листянок наповнений червоними насінинами. Цікаво, що останні мають по 4 - 8 сім’ядолей.

У природному стані росте в тропічних лісах Західної Африки: в Того, Дагомеї, Нігерії, Камеруні, Конго, аж до Анголи. Поширений цей вид і в культурі у всій тропічній Африці, а також у Південній Америці.

"Горіхи" коли дає також кола кільчаста [Соlа vеrticillata (Stарf.). Сhеv. ], яка зростає в тропічних лісах Гани та Конго. Культивується у Західній тропічній Африці, як і попередні види. Окрім згаданих напоїв, із насіння коли виготовляють ще спеціальний тонізуючий шоколад-колу для туристів, альпіністів, а також тонізуючі таблетки.

Насіння використовують африканці в народній медицині, а також і в офіційній медицині у вигляді екстракту, настою та олії як тонізуючий та збуджуючий засіб.

Деревця коли можна вирощувати в оранжереях але тут вони не цвітуть і не плодоносять.

Чудодійні плоди путерії солодкуватої

У тропічних лісах Західної Африки в дикому стані росте невелике дерево до 4, 5м заввишки, а іноді кущ. Це путерія солодкувата (Роuteria dulcsfsa (Sсhum. еt Тhоnn.) Ваесhni), у якої є й інша синонімна назва - сінсепалум солодкотворний (Synsepalum dulcificum Dannell). Місцеві назви його також різні: так, у Конго цю рослину називають діка, а в Нігерії ассаа.

Це деревце охоче культивують у Гані, Нігерії, Конго та інших тропічних країнах заради великої кількості плодів, які формою та величиною схожі на наш терен. Кісточка плода оточена нетовстим шаром їстівного м’якуша, посереднього на смак. Спочатку плоди зелені, а в міру достигання вони стають матово-червоними.

Та вирощують путерію солодкувату не заради смаку плодів, а заради чудодійного впливу їх на смаковий апарат людини. Європейські поселенці в Африці нерідко їх називають чародійними або чудотворними ягодами. Таке найменування дається цим плодам зовсім недаремно.

Справа в тому, що вони мають справді унікальні властивості, єдині серед всіх рослин світу: після того як людина з’їсть кілька плодів, усе, що б вона не вживала в їжу пізніше, буде здаватись надзвичайно солодким.

Такий стан триває протягом однієї-двох годин, а часом і довше, залежно від кількості спожитих плодів. Встановлено, що речовини м’якуша плодів путерії солодкуватої притупляють чутливість сосочків язика, які сприймають кислий та гіркий смак. Навіть дуже гіркі та надзвичайно кислі дикі лимони здаються людині після вживання плодів путерії вельми солодкими, а тим більше редька чи квашений огірок. Цікаво використовують ці плоди місцеві жителі.

У тропічній Африці охоче вживають пальмове вино, але само по собі воно досить-таки кисле. Тому спочатку з’їдають трохи плодів путерії, а тоді вже вволю п’ють вино, яке здається дуже смачним і солодким. Чудодійні плоди вживають і з найрізноманітнішими кислими фруктами. Такий дивовижний вплив плодів на смакові органи людини довгий час залишався загадкою для науки.

Вчені не знали, які саме речовини мають таку неймовірно унікальну дію. Лише порівняно недавно в цих чудо плодах відкрито речовину, яка так чудодійно впливає на сприйняття смаку. Нею виявилась особлива речовина - глюкопротеїн, тобто специфічне поєднання білків з цукрами. Назвали цю невідому раніше сполуку міракуліном. Так була розкрита ще одна таємниця дивосвіту рослин. Вчені вважають, що при багатьох захворюваннях, при яких протипоказано вживання солодощів, міракулін може виявитись справді цілющим замінником, бо в людини лише виникає відчуття солодкого, а насправді цукри в організм не надходять.

Цікаво зазначити, що путєрія солодкувата має ряд близьких родичів, поширених у Південній Америці, на Антільських островах. Проте плоди жодного з них не мають таких чудодійних властивостей. Інші види роду під назвами антільські абрикоси, каіміто, каністель, лу-кум та інші вирощують у Південній Америці як плодові культури. Всі вони дають досить смачні плоди, які узагальнено називають мармеладовими сливами.

Найважливіші та найбільші горіхи в світі: кокосова пальма

Усім добре знайомий хрестоматійний малюнок узбережжя тропічних морів: на самому березі, біля припливної лінії, понад бірюзовими хвилями прибою дугою вигнуті височезні стовбури з пучком перистого листя на вершині. Дуже образно і влучно називають цю чудову тропічну рослину королевою океанських берегів.

Кокосова пальма (Сосоs nuсіfеrа L.) з великої родини пальмових, яка поширена по морських узбережжях всієї тропічної зони землі.

Вона досягає 20 - 25 м заввишки при діаметрі стовбура в нижній частині 50 - 60 см, Цей стовбур не має гілок ї листя, гладенький і лише на верхівці увінчаний розкішним віялом з 20 - 30 перистих листків. Кожен з них досягає 3 - 6,5 м завдовжки та понад 1 м завширшки. Там же на верхівці розвиваються суцвіття з тичинкових та маточкових квіточок завдовжки до 1,5 м. Спочатку відцвітають тичинкові квітки на верхівці суцвіть і тільки потім починають квітувати маточкові. Цвітіння триває цілий рік, відповідно розтягнуте і плодоношення. Запилення відбувається завдяки комахам.

Плід кокосової пальми - фіброзна, тобто волокниста кістянка овальної форми до 30 см завдовжки та 20 см завширшки, яку повсюдно називають кокосовим горіхом. Середня маса його становить до 1,5 кг, хоч окремі екземпляри досягають 7 кг. Завдяки особливостям будови плоди чудово плавають і не псуються в морській воді, розносяться океанськими течіями на нові місця. Викинуті на берег, вони проростають і дають нові пальмові гаї. Наприклад, на острові Кракатау внаслідок грандіозного вулканічного виверження була повністю знищена вся рослинність. Проте через десяток років на узбережжі цього вулканічного острова з’явились різні рослини, в тому числі й кокосові пальми, плоди якої були занесені сюди морськими течіями без будь-якого втручання людини.

Будова плода досить складна. Зовні він обгорнутий дуже щільною тонкою плівкою, яка не пропускає води, потім волокнистою товстою оболонкою, під якою знаходиться тверда шкаралупа, а вже всередині останньої - малий зародок та ендосперм. В міру достигання плода з останнім відбуваються цікаві зміни.

Спочатку увесь ендосперм рідкий, прозорий, кисло-солодкий і приємний на смак. Якщо в цій фазі у горісі пробити отвір, можна одержати приблизно півлітра прохолодної рідини, яка чудово вгамовує спрагу в жаркі дні. Для тропіків це має особливу цінність. Добре, що прохолодні напої ростуть собі прямо на дереві.

Поступово в цій рідині з’являються краплини жиру, які перетворюються в емульсію, за кольором та консистенцією схожу на молоко. У цій фазі плоди дають кокосове молоко, його вживають свіжим, а також збродженим. Воно містить 7% цукрів, близько 1% протеїнів та жири.

Якось прибережного жителя Індонезії запитали: "Чому ви зовсім не утримуєте молочних тварин, скажімо, корів? - "А навіщо вони нам, - відповів той, - ось наша корова! - і показав на кокосову пальму. - Вона поїть нас своїм молоком від дитинства до глибокої старості".

Справді, кокосове молоко відіграє важливу роль в харчуванні народів Океанії та Індонезії. Взагалі кокосові горіхи є основним джерелом харчування жителів багатьох тропічних країн.

При остаточному достиганні ендосперм твердіє і перетворюється на м’якуш молочного кольору, схожий на білок круто звареного яйця, але трохи дерев’янистої консистенції. З внутрішнього боку він прилягає до шкаралупи товстим шаром, а сама середина ще залишається рідкою. Цей затверділий шар ендосперму і є знаменитою копрою, заради якої так широко культивують кокосову пальму. Копра дуже багата на жир: свіжа містить його 30 - 35%, а висушена - аж 55 - 70%.

Кокосовий жир має велике харчове значення при виробництві маргаринів, у харчуванні місцевого населення, а також промислове значення в миловарінні, парфюмерії, виготовленні свічок тощо. Кокосове масло майже не поступається за калорійністю перед вершковим. Воно безбарвне, твердне при температурі 23°С, має приємний запах та смак, широко використовується в кулінарії, хлібопеченні, приготуванні багатьох страв для повсякденного харчування місцевих жителів. Кокосову макуху використовують як чудовий концентрований корм.

Завдяки копрі кокосові пальми у світовій економіці є найважливішими серед горіхоплідних рослин. Судіть самі: загальна площа їх плантацій становить близько 3,5 млн. гектарів, а річне виробництво кокосових горіхів досягає астрономічної цифри - близько 28 млрд. штук. Найбільші площі під цією культурою мають такі країни, як Філіппіни, Індонезія, Індія, Шрі-Ланка, Малайзія, Мексика, Бразилія. Перші п’ять дають 90% світового збору копри.

В середньому на гектарі росте 100 кокосових пальм, а одна пальма щорічно дає 60 плодів, тобто з гектара одержують близько 1 т копри. Світове виробництво копри становить понад 3 млн. тонн. Та використовують не лише саму копру. Вимочуючи волокнисту частину оболонки плода протягом трьох тижнів, одержують грубе волокно - койру, яке використовують для виробництва шнурків, канатів, килимів, доріжок, щіток та інших подібних виробів. З гектара плантації одержують 400 - 800 кг койри. Наприклад, в Індії мільйони селян-кустарів виробляють близько 120 тис. тонн такого волокна. Ця країна щороку його експортує близько 50 тис. тонн.

Не залишається без використання і стовбур пальм, який дає добру деревину для будівництва, виготовлення човнів, столярних і токарних виробів, а також паливо.

Великі листки використовують як чудовий покрівельний матеріал, а також для добування волокна. Та й на цьому ще не кінець різнобічного використання кокосової пальми. На місці зрізаного суцвіття виділяється дуже багато солодкого соку протягом тривалого часу. В ньому міститься від 12 до 17% цукрів. Сік використовують свіжим, випаровуючи його, одержують рудуватий пальмовий цукор. Крім того, після бродіння з соку виготовляють пальмове вино, а після перегонки - пальмову горілку.

Як говорить старовинна поговірка індусів, кількість видів використання кокосової пальми дорівнює кількості днів у році. Народна мудрість народів Океанії стверджує, що хто посадив кілька кокосових пальм, залишив у спадщину своїм дітям житло, одяг і харч на все життя.

Слід ще зазначити, що кокосова пальма відома тільки в культурі, причому налічують понад вісім десятків її різноманітних сортів.

А ось родичка кокосової - сейшельська пальма (Lоdoicea maldivca Pers.) у дикому стані відома тільки на Сейшельських островах у західній частині Індійського океану, Але в наш час її культивують у багатьох ботанічних садах тропічної зони як вельми цікаву вузькоендемічну рослину.

Дорослі пальми з пучком великих, до 5 м завбільшки, віялоподібних листків досягають висоти 25 - 30 м. Одні екземпляри мають лише тичинкові квітки, інші - маточкові. Саме на останніх розвиваються дивовижні плоди - найбільші в світі горіхи з найбільшим на нашій планеті насінням. Один такий "горішок" може мати в окружності понад 1 м і важити від 13 до 18 кг, а деякі навіть 25 кг.

Уявляєте собі, якби такий "горішок" упав на голову з висоти 30 м. Отож, перебування під цими пальмами, особливо під час сильного вітру, не таке вже й безпечне. На одній пальмі виростає до 70 таких велетенських горіхів. Особливо цікаво те, що окремий горіх дозріває протягом 6 - 7 років. Звільнений від зовнішньої оболонки горіх сейшельської пальми має оригінальний вигляд: він складається з двох овальних часток, з’єднаних між собою посередині. Інколи таких часток буває три або й ще більше - чотири чи шість, хоч останнє - це велика рідкість.

У віці 10 - 12 місяців горіхи досягають максимального розміру. В цей час місцеве населення вживає їх в їжу. Желеподібний ендосперм горіхів у цій фазі свого розвитку вважається делікатесом на всіх Сейшелах. Пізніше, в міру достигання ендосперм поступово твердіє й перетворюється у тверду, наче слонова кістка, масу. Оболонка стиглих горіхів також дуже тверда й стійка. Місцеве населення виготовляє з неї чудовий посуд.

Горіхи важчі від води і не мають волокнистої оболонки, як кокосові, тому спочатку тонуть, але коли внутрішня частина підгниє, спливають і розносяться течією. Перебуваючи в морській воді, горіхи втрачають схожість, і тому за межі Сейшельських островів природним способом пальма не поширилась.

14.11.2011