Знову напередодні Першовересня у соціальних мережах ширяться заклики про прихід до школи без квітів, про непотрібність і навіть недопустимість привітання вчителів букетом осінніх квітів. Мовляв, краще ці гроші задонатити на потреби перемоги.
Здавалося б, все логічно, але, як на мене, це набуває дещо перекошеного вигляду. Знову вчитель і школа стають каменем спотикання.
Звичайно, я був і залишаюся абсолютним противником примусового чи добровільно-примусового збирання коштів на подарунки. Подарунки (під ними я розумію букети квітів) мають бути щирими і від душі.
В Україні давно склалася традиція у першовересневий день вітати своїх учителів букетами осінніх квітів. У мене навіть айстри символізуються із початком навчального року. Вони для мене – квіти школи. Із цими квітами першокласники завжди йшли до школи. Тому навіть період війни не має забирати свято у школярів та їх вчителів.
Закликаючи донатити замість дарування квітів вчителям, я не бачу закликів відмовитися залишати чайові офіціантам. Усі залишають їх у кав’ярнях, ресторанах, і чомусь там у меню немає закликів на кшталт: замість чайових офіціанту – задонать на перемогу. І це ми сприймаємо нормально. Якщо ж порахувати залишені кожним чайові, то вийде не один пристойний букет до першовересня. Переконаний – не варто робити хайпу із першовересневих квітів педагогам, якщо вони щирі і даруються від душі.
Тому даруйте квіти своїм учителям! Вони заслуговують на те!
Подаровані квіти не є перешкодою допомогти Збройним Силам України! Підтримуймо Українське Військо! Наближаймо перемогу разом!
Автор: Олег Фасоля, руководитель направления «Образование на местном и региональном уровнях» Шведско-украинской программы Polaris «Поддержка многоуровневого управления в Украине».
