Учителі, діти, батьки та адміністрації закладів освіти готуються до надскладного навчального року. Року, у якому, на жаль, значна частина освітнього процесу може проходити не у звичних класах, а в укриттях.
І сьогодні майже в кожному закладі освіти знову постає непросте питання, що має робити адміністрація під час повітряної тривоги? Чи можна відпускати дітей додому? Чи можна брати із батьків заяви про те, що вони дозволяють дитині самостійно залишати школу? І хто відповідатиме, якщо дорогою станеться непоправне?
На ці питання вже давали багато відповідей. Я ж хочу висловити свою позицію як адвокат і як людина, яка багато років очолювала заклад освіти та добре знає, що означає відповідати за дітей і колектив.
Повітряні тривоги справді бувають різними. До якихось ми, на превеликий жаль, уже настільки звикли, що перестали сприймати їх серйозно. Але ми ніколи наперед не знаємо, яка саме тривога виявиться тією, під час якої небезпека буде реальною і безпосередньою.
Повітряна тривога – це попередження про загрозу. І ціна легковажного рішення може бути надто високою.
Ми можемо жартувати. Можемо говорити, що «нічого не станеться». Можемо втомитися від постійних спусків в укриття. Можемо нарікати на зірвані уроки, перерви, харчування та навчальні плани.
Але поставимо собі одне просте запитання: якщо ми не подбаємо про безпеку дітей – хто це зробить?
Можна не встигнути провести урок. Можна перенести контрольну. Можна змінити розклад. Можна не встигнути в їдальню.
Але ми повинні встигнути зберегти життя.
Саме тому сьогодні кожен заклад освіти повинен мати не формальний документ «для перевірки», а реально працюючий алгоритм дій: хто організовує переміщення дітей, хто перевіряє приміщення, хто контролює присутність, як відбувається комунікація з батьками і, найголовніше – як забезпечується перебування дітей у безпечному місці до завершення небезпеки.
Окремо хочу звернутися до керівників, які розглядають варіант зібрати заяви від батьків і на їх підставі дозволяти дітям залишати заклад освіти під час повітряної тривоги.
Не шукайте в заяві батьків спосіб перекласти відповідальність.
Як адвокат хочу наголосити, що сама по собі заява, наказ чи розпорядження не є чарівним юридичним щитом, який автоматично звільнить посадову особу від відповідальності, якщо станеться трагедія. Кожна така ситуація оцінюватиметься з урахуванням конкретних обставин, обов’язків посадових осіб та того, чи були вжиті належні заходи безпеки.
Тому перш ніж затверджувати сумнівний алгоритм, підписувати наказ або збирати заяви з батьків – подумайте не про те, як убезпечити себе документом. Подумайте про те, як убезпечити дитину.
Радьтеся з юристами та адвокатами. Аналізуйте нормативні вимоги. Відпрацьовуйте алгоритми разом із педагогами. Пояснюйте правила батькам і дітям. Не залишайте складні рішення на момент, коли вже лунає сирена.
Колеги, я знаю, наскільки це непросто. Знаю, наскільки виснажують тривоги. Знаю, як важко організувати сотні дітей, продовжувати навчання і водночас відповідати за безпеку кожного.
Але сьогодні саме на вас покладена величезна відповідальність.
Приймаючи рішення, пам’ятайте, що за кожним пунктом вашого наказу стоїть не просто прізвище у класному журналі. За ним стоїть дитина. Її життя. Її родина. Її майбутнє.
Я дуже хочу, щоб настав день, коли укриття у школах залишаться лише спогадом про надзвичайно важкий період нашої історії. Щоб ми згадували ці роки й говорили, що ми витримали, ми впоралися і ми зберегли найцінніше – наших дітей.
А поки війна триває – не нехтуймо сигналами повітряної тривоги.
Спускайтеся в укриття. Ведіть туди дітей. Бережіть педагогів. Бережіть себе. Бережіть життя.
Рішення приймає керівник. І нехай головним критерієм кожного такого рішення буде одне – безпека людей, за яких ви відповідаєте.
Автор: Дмитрий Ламза, адвокат.
