Нещодавно Рада ректорів закладів вищої освіти Одеського регіону обрала нового голову. Ним став Костянтин Громовенко – ректор Міжнародного університету. Інформацію про це розміщено на сайті закладу освіти.
За наявними даними, у голосуванні взяли участь 16 керівників закладів вищої освіти Одеси та Одеської області. На заході були присутні голова підкомітету вищої освіти Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій Юлія Гришина та голова Спілки ректорів закладів вищої освіти України Петро Куліков.
Громовенко Костянтин Вікторович – доктор юридичних наук, професор, фахівець у сфері міжнародного права. Увесь трудовий шлях – у сфері вищої освіти. Заслужений юрист України. Йому 41 рік.
Міжнародний університет – заклад вищої освіти приватної форми власності, що функціонує з 2002 року. Має у своїй структурі вісім факультетів (у тому числі два медичні), два коледжі і три відокремлені інститути. Функціонують аспірантура та докторантура. Нині в університеті навчається понад 7 тисяч студентів.
Чому ми звернули увагу на це призначення? Тому що це призначення – доволі нетипове.
Уперше на посаду голови ради, яка об’єднує переважно керівників закладів вищої освіти державної форми власності, обрали ректора приватного закладу. Причому обрали людину доволі молоду. Нагадаємо, що переважна більшість українських ректорів перебувають у віці 55+.
На жаль, нам не вдалося знайти ані сайту ради ректорів закладів вищої освіти Одеського регіону, ані її сторінок в соціальних мережах, ані її статутних документів. Тому ми не можемо зробити однозначних висновків щодо результативності діяльності цього громадського об’єднання у попередні роки. Будемо сподіватися, що найближчим часом роботі ради буде надано належний імпульс.
Ця новина дала нам формальний привід звернутися до проблематики результативності та ефективності функціонування громадських організацій у сфері вищої освіти.
За суб’єктивним спостереженням автора цих рядків, у сфері вищої освіти функціонують такі більш-менш відомі громадські об’єднання (організації):
- Спілка ректорів закладів вищої освіти України;
- Альянс українських університетів;
- Рада ректорів вищих навчальних закладів Київського регіону;
- Всеукраїнське об’єднання організацій роботодавців в галузі вищої освіти;
- Рада ректорів та директорів мистецьких закладів України;
- Рада ректорів закладів вищої освіти Одеського регіону.
Спілка ректорів закладів вищої освіти України – найвідоміша громадська організація галузі. Її очолює Петро Куліков – колишній ректор Київського національного університету будівництва і архітектури, а нині – голова Вченої ради вказаного університету.
У Статуті громадської організації «Спілка ректорів закладів вищої освіти України» зазначено, що вона створена і діє з метою задоволення та захисту прав й інтересів членів, сприяння поліпшенню якості підготовки фахівців з вищою освітою, забезпечення автономії закладів вищої освіти, координації закладів вищої освіти України в навчальній, науковій, інноваційній, економічній, юридичній, гуманітарній та інших сферах діяльності, а також підвищення ролі закладів вищої освіти у суспільному житті країни.
Альянс українських університетів, як вказано на його сайті, засновано «навесні 2023 року у відповідь на виклики, які постали перед українською державою та суспільством після повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року».
До складу об’єднання входять вісім закладів вищої освіти. Головою Ради Альянсу є Тарас Добко – ректор Українського католицького університету.
Рада ректорів закладів вищої освіти Київського регіону, судячи з назви, об’єднує керівників закладів вищої освіти Києва та Київської області. На жаль, нам не вдалося знайти сайту цієї організації. Відомо, що Раду очолює Дмитро Лук’яненко – ректор Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.
Всеукраїнське об’єднання організацій роботодавців в галузі вищої освіти, як вбачається з сайту, створено з метою представництва та захисту прав і законних інтересів роботодавців у галузі вищої освіти у економічній, соціальній, трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соціального діалогу.
Головою об’єднання є Ростислав Щокін – Президент Міжрегіональної академії управління персоналом.
Відомо, що Всеукраїнське об’єднання організацій роботодавців в галузі вищої освіти підтвердило свою репрезентативність, тобто відповідність критеріям, що дають можливість повноцінно представляти інтереси роботодавців галузі та брати участь у роботі національних органів соціального діалогу.
Рада ректорів та директорів мистецьких закладів України об’єднує заклади вищої (університети, академії) та фахової передвищої (коледжі) освіти. Громадське об’єднання запам’яталося чіткими вимогами про необхідність обговорення оптимальної моделі проведення НМТ (у 2023–2025 роках). Тодішній міністр освіти і науки України Оксен Лісовий категорично відмовився надавати освітянам будь-які пояснення, робочу зустріч провів один із заступників міністра – і лише після втручання Офісу Президента та профільного парламентського комітету.
Головою ради є Максим Тимошенко – ректор Національної музичної академії імені П. І. Чайковського.
Рада ректорів закладів вищої освіти Одеського регіону – за неперевіреною інформацію, об’єднує 17 закладів вищої освіти (в особі їхніх керівників), що знаходяться в Одесі та Одеській області.
Константин Громовенко вже встиг тезисно повідомити про невідкладні кроки: підготовку (або відновлення) статутних документів, проведення аудиту наявних проблем і потреб, формування амбітної стратегії, активізацію суспільних комунікацій тощо. Окрім того, він обіцяє регулярно скликати засідання, аби підвищити прозорість діяльності організації.
Цікавим є питання: яким чином громадські об’єднання у сфері вищої освіти використовують свої можливості для впливу (або тиску) на органи формування державної політики.
Один із інструментів – участь у роботі дорадчих органів, зокрема громадських рад (при міністерствах, обласних адміністраціях).
У складі Громадської ради при Міністерстві освіти і науки України є кілька представників від сфери вищої освіти (Всеукраїнське об’єднання організацій роботодавців в галузі вищої освіти, «Експертний центр вищої освіти», «Молодь за вищу освіту», «Східноукраїнська асоціація з захисту прав студентів» та ін.).
Натомість, за відчуттям автора цих рядків, Громадська рада при МОН перебуває в хронічному анабіозі, останній протокол складений та оприлюднений у 2024 році.
Деякі спостерігачі кажуть, що наявні громадські організації у сфері вищої освіти захищають інтереси галузі не завжди ефективно, їхні аргументи часто-густо звучать не дуже переконливо, а медійна активність є недостатньою.
Справді, у сфері вищої освіти відчувається певний дефіцит конструктивних комунікацій. Повідомлення від громадських організацій про зауваження до проєктів нормативно-правових актів, що виносяться на широке обговорення, є скоріше винятком, а не правилом.
Також протягом останніх трьох років не пам’ятаю випадків проведення широкого громадського обговорення тих чи інших «реформаторських ініціатив».
Відтак, сфера вищої освіти відчуває необхідність у формуванні впливової громадської організації, що побудована як бізнес-асоціація – у хорошому розумінні цього поняття.
Бізнес-асоціація – це добровільне об’єднання гравців певної галузі, що створене для захисту їхніх прав та економічних інтересів, у тому числі шляхом лобіювання. Ефективність діяльності таких організацій вимірюється чіткими показниками, зокрема збільшенням доходу (або прибутку) їхніх членів, отриманого внаслідок проведених громадських активностей. Члени бізнес-асоціації платять внески, які сприймаються як інвестиції і мають дуже швидкий строк окупності.
В Україні є галузі з добре розвинутою мережею бізнес-асоціацій: банківська діяльність, сільське господарство, харчова промисловість, медицина і фармація, адвокатура та ін.
Традиційні бізнес-асоціації надають своїм членам безліч корисних послуг: участь експертів у розробці законів та інших нормативно-правових актів, безкоштовні юридичні консультації, регулярна підготовка маркетингових (ринкових) оглядів, організація виставок, конференцій і ділових зустрічей, проведення лекцій та тренінгів для фахівців різного рівня, сприяння експорту та виходу на зовнішні ринки, аналітика та бізнес-консалтинг, формування культури споживання певного продукту (приміром, освітньої послуги), створення та розміщення соціальної реклами, налагодження конструктивної взаємодії з впливовими лідерами суспільних думок, проведення прес-конференцій та інших медійних заходів.
Наприклад, є виклик – поступове ускладнення умов вступу до закладів вищої освіти. Бізнес-асоціація у сфері вищої освіти, якби вона функціонувала, мала б організувати та провести купу корисних активностей:
- підготовка та розповсюдження аналітичних матеріалів, які висвітлюють взаємозв’язок між ускладненням умов прийому та зменшенням кількості вступників, а відтак – і зменшенням дохідності (прибутковості) закладів вищої освіти;
- підготовка та розповсюдження інформаційних матеріалів, у яких представлено досвід європейських країн щодо спрощення умов вступу;
- проведення комунікаційної кампанії, що відображає рівень освітніх втрат серед українських абітурієнтів (а відтак – об’єктивну неможливість багатьох вступників опанувати порогові бали); при цьому має бути підкреслено, що подолати індивідуальні освітні втрати студенти зможуть на початкових етапах під час навчання;
- внесення жорстких пропозицій профільному органу формування політики (міністерству) щодо коригування моделі доступу до вищої освіти, і далі – тиск на вказаний орган через різні канали (депутати, міжнародні партнери, Громадська рада, наукові інституції тощо);
- організація робочих зустрічей та круглих столів представників органу формування політики та експертів асоціації, висвітлення результатів цих зустрічей в засобах масової інформації;
- підготовка законопроєкту, у якому уточнюються окремі параметри організації та проведення вступної кампанії, і далі – відповідна робота з лояльними депутатами.
Бізнес-асоціація у сфері вищої освіти могла би стати серйозним помічником для своїх членів (університетів) у питаннях забезпечення та подальшого зміцнення якості освіти. Зокрема шляхом опрацювання та поширення інформації про передовий досвід європейських університетів, а також залучення до цієї роботи європейських агентств з оцінювання якості.
Бізнес-асоціація у сфері вищої освіти, якщо вона буде колись створена, має давати відсіч численним маніпуляціям та перекрученням, якими супроводжуються усілякі «освітні реформи», «освітні ініціативи» та «освітні експерименти».
P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.
Автор: Сергей Захарин, государственный секретарь Министерства образования и науки Украины (2021 – 2023), доктор экономических наук, профессор.
