29 червня 2026 року Рада Європейського Союзу ухвалила Резолюцію про другий цикл стратегічних рамок європейської співпраці у сфері освіти і навчання на 2026-2030 роки. За сухою назвою – головний програмний документ освітньої політики ЄС на найближчі п’ять років: шість стратегічних пріоритетів і дев’ять вимірюваних цілей, уперше зібраних в одному документі. Для країни-кандидата, якою є Україна, це не чужий внутрішній документ, а опис правил дому, до якого ми йдемо. Розберімо, що в ньому написано і що з цього випливає для української освіти.
Що це за документ і як він працює
Спершу – про юридичну природу, бо вона незвична. Освіта в ЄС належить до компетенції самих держав-членів, тому європейська освітня політика працює через так званий відкритий метод координації: країни добровільно домовляються про спільні цілі, вимірюють прогрес за порівнюваними даними і вчаться одна в одної, але кожна реалізує домовлене власними національними рішеннями. Ухвалена Резолюція – саме такий інструмент: не директива і не регламент, а політична «дорожня карта», затверджена міністрами всіх 27 держав.
Рамкою для цієї співпраці є Європейський освітній простір (European Education Area, EEA) – проголошена у 2021 році мета зробити освіту і навчання в ЄС спільним простором без бар’єрів: із взаємним визнанням кваліфікацій, вільною мобільністю та порівнюваною якістю. 2025 року Європейська комісія оцінила перший цикл рамок: визнала поступ (менше молоді залишає навчання передчасно), але зафіксувала й тривожне – за базовими навичками школярів прогресу немає, подекуди є відкат. Нова Резолюція – відповідь на цю картину.
Показовий і контекст ухвалення. Резолюція прямо називає серед викликів наслідки агресивної війни росії проти України для європейської безпеки і потребу будувати стійкі до криз освітні системи, а голова Ради міністрів освіти Атена Міхаеліду сформулювала суть так: стратегічна автономія Європи починається з освічених громадян і сильної освіти. Освіта тут мислиться не як соціальна послуга, а як інфраструктура конкурентоспроможності й безпеки.
Шість пріоритетів на 2026-2030 роки
- Грамотність, математика і природничі науки для всіх. Пряма реакція на кризу: міжнародні дослідження, зокрема PISA, фіксують у Європі падіння результатів школярів і зростання частки тих, хто не досягає мінімального рівня.
- Цифрові навички і громадянська освіта. Медіаграмотність, критичне мислення, протидія дезінформації, розуміння штучного інтелекту та етичного і відповідального його використання – разом із вихованням громадянина, здатного до участі в демократичному житті.
- Навчання впродовж життя і мобільність для всіх. Участь дорослих європейців у навчанні залишається низькою, і це вважається загрозою для економіки, яку трансформують технології; мобільність студентів і викладачів має розширюватися, зокрема через Erasmus+.
- Привабливість, компетентності й мотивація освітянської професії. Європа переживає дефіцит учителів; документ прямо пов’язує якість освіти з умовами праці, кар’єрними перспективами і суспільною повагою до педагогів.
- Досконала і приваблива професійна освіта (VET). Підвищення престижу, якості та зв’язку з ринком праці професійною освіти, включно зі STEM-напрямами і навчанням на робочому місці.
- Конкурентоспроможна європейська вища освіта. Транснаціональна співпраця університетів, визнання кваліфікацій, академічна свобода, кадри і штучний інтелект – докладніше нижче.
Дев’ять цілей у цифрах (до 2030 року)
- Базові навички 15-річних: частка учнів із результатами нижче мінімального рівня в читанні, математиці й науках – менше 15%; частка найкращих – щонайменше 12%; не менше 25% підлітків із найменш забезпечених родин мають добрий результат хоча б в одній царині.
- Цифрові навички: менше 15% восьмикласників із низьким рівнем комп’ютерної та інформаційної грамотності.
- Дошкільна освіта: охоплення щонайменше 96% дітей від трьох років до початку обов’язкової школи.
- Раннє залишення навчання: менше 8% молоді 18-24 років без повної середньої освіти і поза навчанням.
- Вища освіта: щонайменше 47% людей віком 25-34 роки з вищою освітою.
- Навчання дорослих: щонайменше 60% дорослих 25-64 років, які навчалися впродовж останніх дванадцяти місяців.
- STEM: щонайменше 32% студентів вищої освіти на STEM-спеціальностях (серед них не менше двох із п’яти – жінки); у професійній освіті – щонайменше 45%; в ІКТ-докторантурі – щонайменше 5% здобувачів.
- Мобільність: щонайменше 23% випускників вищої освіти і 12% випускників профосвіти з досвідом навчання за кордоном.
- Міжнародна привабливість: не менше 350 тисяч студентів з-поза меж ЄС, які щороку приїздять здобувати ступінь у європейських університетах.
Що документ означає для вищої освіти
Шостий пріоритет – фактично програма розвитку європейського університетського простору. Продовжується розбудова альянсів «Європейські університети» – транснаціональних об’єднань закладів зі спільними програмами і кампусами. Триває трифазний процес, погоджений у травні 2025 року: спершу спільна європейська відзнака диплома (joint European degree label – знак якості для спільних програм, що відповідають європейським критеріям), далі – можливий перехід до повноцінного спільного європейського ступеня; рішення про нього ще не ухвалене, і Резолюція чесно це фіксує. Посилюється автоматичне взаємне визнання кваліфікацій – щоб диплом однієї країни ЄС приймався в іншій без додаткових процедур; просуваються мікрокваліфікації (micro-credentials) – короткі сертифіковані модулі для здобуття окремих компетентностей без повної програми. Окремими рядками – захист академічної свободи та привабливі, стабільні кар’єри академічного персоналу.
Два акценти шостого пріоритету заслуговують особливої уваги. Перший – штучний інтелект: документ констатує, що ШІ глибоко змінить сектор вищої освіти – від викладання, навчання й оцінювання студентів до досліджень, інновацій та внутрішніх процесів закладів, – і вимагає розвивати компетентності з ШІ та етичного і відповідального його використання. Другий – доказовість: Резолюція наголошує на розбудові бази даних про сектор, включно із загальноєвропейським відстеженням випускників (дослідження Eurograduate) і порівнюваністю їхніх результатів на ринку праці. Логіка проста і показова: про якість освіти Європа дедалі більше судитиме за долею випускників – їхнім працевлаштуванням і віддачею від навчання, – а не лише за процедурами і звітами закладів.
Сім задач для України
Для України ця Резолюція – і опис середовища, в яке інтегруватиметься наша освіта на шляху до членства, і готовий методичний зразок: з її тексту можна прямо вивести порядок денний.
- Визначити національні освітні цілі до 2030 року. Вимірювані, публічні, у логіці дев’яти європейських: базові навички, охоплення дошкіллям, навчання дорослих, STEM, мобільність. Не всі планки ми візьмемо одразу – і це нормально: цілі ЄС теж колективні. Сенс не в цифрі, а в дисципліні вимірювання.
- Побудувати систему даних про результати освіти. Повернутися до регулярної участі в міжнародних дослідженнях на кшталт PISA у повному обсязі та повноцінно запустити національне відстеження випускників за зразком Eurograduate – від зайнятості до доходів, до рівня освітньої програми.
- Закріпити ШІ-компетентності у стандартах освіти. Розуміння штучного інтелекту та етичного і відповідального його використання Резолюція відносить до базового набору навичок – в українських стандартах усіх рівнів освіти це має стати наскрізною компетентністю, а в закладах – предметом чітких інституційних політик.
- Інтегруватися в інструменти європейського простору. Розширювати участь українських закладів в альянсах європейських університетів, готуватися до спільної європейської відзнаки диплома, вбудовувати мікрокваліфікації в національну рамку кваліфікацій, наближати процедури визнання до автоматичного взаємного.
- Інвестувати в педагогічну професію. Дефіцит учителів – загальноєвропейська проблема, яку війна для нас багаторазово загострила. Привабливість професії, умови праці та кар’єрні траєкторії педагогів мають стати окремим національним пріоритетом із власними цільовими показниками.
- Боротися за студентів – своїх та іноземних. Ціль ЄС у 350 тисяч іноземних студентів щороку означає, що Європа системно змагається за таланти, зокрема й за українських вступників. Відповідь – якість і сумісність: програми, визнавані в європейському просторі, подвійні дипломи, англомовні траєкторії, повернення власної міжнародної привабливості.
- Використати вікно 2026 року. Комісія готує європейську стратегію професійної освіти з новими цілями, триває розробка показника громадянських знань, а у 2030-му буде запропоновано рамки на наступне десятиліття. Синхронізувати українські реформи з другим циклом європейських найлегше саме зараз, на його старті – через участь у робочих групах і форматах EEA, відкритих для країн-кандидатів.
Замість висновку
Європейський Союз ухвалив документ, у якому освіта прямо названа основою стійкості, конкурентоспроможності і стратегічної автономії континенту – і підкріпив цю тезу вимірюваними цілями, від базової грамотності школярів до відстеження результатів випускників університетів. Україна має рідкісну перевагу пізнього старту: ми можемо взяти цю систему координат готовою і вибудувати за нею власну – не тому, що цього вимагає Брюссель, а тому, що цього вимагають наші власні демографія, відбудова і майбутнє. Дорожню карту Європа вже накреслила. Наше завдання – не загубитися на цій мапі, а знайти на ній сильну власну позицію.
P.S. Про використання штучного інтелекту. Цей текст підготовлено з використанням генеративного штучного інтелекту – мовної моделі Claude (Anthropic) через вебінтерфейс claude.ai.
Методика: автор самостійно визначив тему та інформаційний привід і надав моделі першоджерело – Резолюцію Ради Європейського Союзу про другий цикл стратегічних рамок європейської співпраці у сфері освіти і навчання (2026-2030) від 29 червня 2026 року (документ 11196/26) та офіційний пресреліз Ради ЄС; сформулював кут подачі матеріалу, вимоги до структури, стилю та обсягу. Модель на основі наданих першоджерел здійснила аналіз документа та згенерувала проєкт тексту, який доопрацьовувався в діалоговому режимі за змістовими вказівками автора протягом кількох редакцій. Автор перевірив відповідність тексту першоджерелам, визначив остаточний добір тез, акцентів і висновків, вніс редакційні правки та затвердив остаточну редакцію.
Автор: Александр Пыжов, доктор философии по праву, член Open Council of Europe Academic Networks (OCEAN).
