Після Останнього дзвоника багато підлітків буквально вимикаються з будь-яких освітніх процесів.
– Я більше не хочу нічого вчити!
– Я не буду ходити на додаткові курси!
– Влітку я просто хочу відпочити!
І це давно стосується не лише школи. Підлітки часто автоматично переносять втому від навчального року на будь-які формати розвитку – мовні курси, освітні програми, воркшопи, навіть ті теми, які їм насправді цікаві.
Чому літо – найскладніший час для освітніх ініціатив
Для багатьох освітніх ініціатив літо стає найскладнішим періодом залученості. Просідає відвідуваність, падає мотивація, учасники зникають із процесів, а будь-яке слово «навчання» починає асоціюватися з перевантаженням.
Але проблема тут не в тому, що сучасним підліткам нецікавий розвиток. Проблема у тому, що дуже часто вони сприймають його як продовження шкільного виснаження.
Сучасний школяр живе у постійному перевантаженні: уроки, репетитори, домашні завдання, екзамени, тривожність, онлайн-навчання, додаткові гуртки. У результаті після завершення навчального року виникає природна реакція – максимально дистанціюватися від усього, що нагадує «ще одне навчання».
І саме тут багато позашкільних форматів потрапляють під ту саму «гребінку». Навіть якщо вони цікаві, сучасні, практичні та побудовані зовсім інакше.
Як не перетворити розвиток підлітка влітку на «ще одну школу»
Це добре видно на прикладі довготривалих освітніх програм для підлітків. У нашому соціально-освітньому проєкті Your Tomorrow команда теж зіткнулася з питанням: як не втратити залученість учасників після завершення навчального блоку й водночас не перетворити літо на «ще одну школу».
І відповідь виявилася значно простішою, ніж здається. Підліткам важливо відчувати, що розвиток – це частина життя, а не система контролю.
Тому після завершення програми наша команда не запускала нові модулі чи обов’язкові літні заняття. Натомість учасникам запропонували легкий формат: раз на два тижні – онлайн-зустріч із запрошеним спікером на тему, яку самі ж підлітки попередньо обирали у формах. Без тестів, домашніх завдань чи контролю присутності.
Чому вибір вирішує все
І саме це спрацювало. Бо влітку підліткам критично важливе відчуття вибору.
Коли людина приходить не тому, що «треба», а тому що їй справді цікаво, включеність працює зовсім інакше. Особливо якщо теми пов’язані не зі шкільною програмою, а з реальним життям: кар’єрою, психологією, креативом, медіа, технологіями чи особистими історіями людей, які надихають.
Середовище розвитку проти середовища оцінювання
Ще одна важлива річ – формат. Підлітки дуже тонко відчувають різницю між середовищем розвитку і середовищем оцінювання. Якщо освітній формат нагадує школу із жорстким контролем, перевірками та примусовою включеністю, дуже швидко виникає бажання «втекти» навіть від цікавого контенту.
Це і є причиною чому сьогодні позашкільна освіта все більше працює через інший підхід: менше примусу, більше взаємодії; менше формальності, більше практики, менше «треба», більше сенсу для самого підлітка. І це, мабуть, одна з найважливіших змін у сучасній освіті загалом.
Підлітки не перестали хотіти розвитку! Вони перестали витримувати формати, у яких розвиток відчувається як безкінечне виснаження.
Тому головне питання для освітніх програм сьогодні звучить уже не «як змусити підлітка вчитися влітку». А як зробити так, щоб розвиток не хотілося поставити на паузу разом із навчальним роком.
Автор: Анна Печена, руководительница социально-образовательного проекта Your Tomorrow, руководительница агентства AHEAD Education.
