Чи повинна школа готувати учня до НМТ? Однозначно, що ні.
Чому? Сучасне НМТ(ЗНО) – вступний іспит до закладу вищої освіти. Складати його чи ні – результат вибору випускника.
Отримані бали за НМТ аж ніяк не впливають на семестрову, річну, оцінки, які виставляють у додатку до свідоцтва про здобуття середньої освіти.
Свого часу, коли ми закінчували радянську школу, і упродовж 90-их та на початку 2000-их років складали випускні іспити, отримували атестат і готувалися до вступних екзаменів до вишів. За результатами тогочасного вступу ніхто не укладав рейтингів, не аналізував результативності роботи окремих учителів, а більше звертав увагу на старанність, працездатність самого абітурієнта – колишнього випускника.
На початку 2000-их упроваджено, як на мій погляд, прекрасну освітню інновацію – ЗНО, яке відкрило тисячам талановитих випускників доступ до омріяних спеціальностей у закладах вищої освіти. На превеликий жаль, ЗНО, яке переросло в НМТ, за цей час серйозно не еволюціонувало.
Більше того, не відомо з яких причин та за чиєю волею, воно стало ледь не основним показником в оцінці діяльності загальноосвітніх закладів. Чому?
Зміст завдань НМТ побудований на основі навчальних програм загальноосвітньої школи. І це – логічно. Дитина опановує упродовж 11 років шкільні предмети, здобуває знання, формує на цій основі вміння та навички і тим самим закладає базу для здачі майбутнього НМТ.
Однак, нелогічним є той факт, що результати НМТ почали штучно прив’язувати до якості та результативності навчання в закладах середньої освіти.
Зверніть увагу, що цю прив’язку ініціювали не школи. Її організували структури, які стояли над закладами освіти. І почалося все з перших результатів, які оприлюднив УЦОЯО.
Хто укладав перші рейтинги ЗНО з предметів по регіонах, містах, селах? Школи не мали доступ до цих матеріалів, щоб заявляти про свої успіхи чи прорахунки.
Хто почав порівнювати заклади освіти і констатувати, що в міських школах ліпше навчають, ніж у сільських? Хто вперше підняв проблему репетиторства та його впливу на результати ЗНО? Хто почав «нагинати» директорів шкіл і проводити розгромні наради за результатами ЗНО в області, районі, місті? Хто вимагав списки учителів, учні яких погано справились із завданнями ЗНО?
У нас якось дивно виходить: спочатку зробили все, щоб упровадити ЗНО як незалежну процедуру, а потім непомітно прив’язали його результати до освітньої діяльності шкіл і почали шукати «відьом».
Першим «дзвоником» такої прив’язки стало ДПА як частина завдань ЗНО. Саме тоді добрячу порцію бруду школи отримали, коли «полетіли» тисячі медалістів. Учителів звинуватили у завищуванні оцінок, директорів – у неналежному управлінні освітнім процесом, відсутності системної підготовки …до ДПА (ЗНО).
Прив’язка ДПА до ЗНО стала своєрідним сигналом … до «поліпшення» освітнього процесу. І як наслідок – учителі обрали шлях «натаскування» учнів, масового використання в освітньому процесі тестових завдань, корегування тем, перерозподілу годин.
Зменшилася традиційна словесна комунікація між учителем та учнями на уроці: школярі почали більше писати, ніж спілкуватися. У лексиці педагогів з’явилося те, чого не було раніше: це буде на НМТ; такі завдання потрібно виконувати саме так, оскільки вони зустрічаються в НМТ; ви не готові до НМТ...
Школа, замість того щоб спокійно організовувати освітній процес, поринула у системну підготовку до здачі НМТ: навчальні предмети поділили на «важливі» і «не важливі»; педагогічні ради виділяли і продовжують надавати додаткові години на предмети, з яких складають НМТ; години факультативів – на підготовку НМТ; репетиторство (індивідуальне, групове) – для НМТ.
На якомусь етапі результати НМТ перетворили в персональну інформацію. Однак вони залишаються у вільному доступі і продовжують аналізуватися. За ними укладають рейтинги шкіл, міст, регіонів, районів на окремих освітніх платформах. З ними можна ознайомитися і згенерувати за списками абітурієнтів під час вступних кампаній. Вони й надалі залишаються показником «успішності» роботи закладу середньої освіти.
То хто спонукав школу переорієнтуватися на підготовку до НМТ? Сама школа? Народе, просніться!
Автор: Виктор Мисан, кандидат педагогических наук, доцент, заслуженный учитель Украины.
