Владимир Спиваковский

Абитуриенты должны искать не узкую специализацию (это очень примитивно и устарело), ​​а исходить из практических личных ощущений

Что делать выпускникам и как им жить дальше?

Що робити випускникам і як їм жити далі?

... Да, НМТ... Адже й це мине… А що далі?

Молодь розгублена і гарячково розмірковує, до якого вишу вступати. Або не вступати. Або поїхати… Або на фронт… Або відразу працювати… Або жити на утриманні батьків.

Насправді вже існує формула 20:20.

Перші 20 означають, що усвідомлене розуміння того, «ким я хочу бути і що робити», приходить до людей приблизно у 20 років. Це збігається приблизно з третім курсом вишу, коли починаються вузькі спеціалізації. А зараз – лише сумніви.

Другі «20» – це приблизно стільки відсотків випускників, які чітко знають, куди і навіщо вступати, щоб потім забезпечити собі хліб з маслом. Тому у решти 80% стільки вагань.

Але ось що цікаво. Розумні хлопці та дівчата тепер підходять до вибору професії по-іншому. Вони зрозуміли, що не хочуть ставати невдахами... і що навчання не дає жодних гарантій, хоча без диплома якось некомфортно.

Тому вони шукають уже не вузьку спеціалізацію (це вже дуже примітивно й застаріло), а виходять із практичних особистих відчуттів.

Насамперед вони зачиняються ввечері у своїй кімнаті й перед сном тихо задають собі такі зворушливі запитання:

  1. На майбутній роботі я хочу мати справу з паперами чи з людьми?
  2. Я хочу мати сидячу роботу чи мобільну?
  3. Я хочу працювати на себе чи на когось?
  4. Мені потрібна рутинна робота чи креативна?
  5. Я хочу працювати у великій компанії чи в маленькій?
  6. Я хочу працювати в державній компанії чи в приватній?
  7. Я хочу працювати на батьківщині чи за кордоном?
  8. Я хочу керувати чи виконувати?
  9. Працювати з ранку до вечора чи за гнучким графіком?
  10. Скільки приблизно грошей я хочу отримувати зараз, через 3 роки, через 5 років?

Лише після цього має сенс складати перелік професій, які вам підходять. І вже тоді шукати, де можна поєднати приємне з корисним, ставши високооплачуваним фахівцем з конкуренції.

Щоправда, такий підхід притаманний лише розумним людям.

Тим, хто не хоче потім, наче зайці, гарячково перебігати з роботи на роботу. А хоче відразу заробляти багато й почуватися впевнено, як риба у воді.

Решта обирають професію... Навіть якщо її вже не існує.

Автор: Владимир Спиваковский, президент корпорации «Гранд».

Оригинал публикации

КОММЕНТАРИИ
Много символов. Сократите на
Осталось символов 1000
Заполните форму, или
>Заполните форму, или