И. Ликарчук: госслужащих должны специально обучать

Автор: Игорь Ликарчук, эксруководитель Украинского центра оценивания качества образования.

Просто роздуми. Без будь-яких натяків стосовно конкретних людей…

В успішних і багатих країнах світу державних службовців для роботи у вищому ешелоні державної служби спеціально навчають кілька років у спеціалізованих закладах освіти.

Бо там давно зрозуміли, що лєнінський лозунг «каждая куховарка может управлять государством», – це є зло й біда.

Управління – окремий вид професійної діяльності, а управління державою – занадто професійний. Там, в успішних країнах, апріорі не може бути такого, що міністром охорони здоров’я призначать лікаря лише тому, що він дуже хороший хірург; міністром культури – актора, тому що він успішно грає багато ролей у топових спектаклях; міністром фінансів – успішного банкіра, тому що вивів банк у п’ятірку найприбутковіших; міністром освіти – відомого професора чи не менш відомого ректора лише тому, що вони відомі.

Там давно усвідомили, що знати систему «зсередини» і вміти приймати ефективні управлінські рішення на загальнодержавному рівні – це далеко не одне й те саме. Там давно зрозуміли, що успішність держави цілком і повністю залежить від успішності загальнодержавного менеджменту в кожній галузі її суспільно-економічного життя, а здобуття управлінського досвіду шляхом «набивання шишок» – занадто дороге задоволення для держави.

Між іншим, для того щоб стати слухачем таких закладів, в успішних країнах потрібно не лише скласти ЗНО чи НМТ. Там існує ретельно вибудована дуже серйозна система вивчення кожного претендента; серйозне і багатоетапне тестування, починаючи від дослідження його фізичного та психічного здоров’я і закінчуючи моніторингом способу минулого життя…

Тобто, майбутнього урядовця довго і трудно шукають і не менш довго і трудно готують до нелегкої місії державного управління.

Стосовно України, то я не знаю про існування подібної системи. Хоч і маємо чимало закладів, котрі начебто готують фахівців для державної служби… Щоправда, стосовно них виникає питання – для якої?

Думаю, що якби подібна система в Україні була, то хоча б хтось із останніх 13 міністрів освіти (і не лише міністрів освіти) мав диплом про здобуття фахової освіти державного службовця вищого ешелону державної служби.

Можливо, тоді й українська освіта (чи інші галузі) були б іншими. А Україна – набагато успішнішою.

P.S. Наголошую, що йдеться про тих, кого призначають на посади, а не про тих, кого обирають…

Оригинал