Александр Мирошниченко: раздумия с табелем в руках

Роль школы стала совсем непонятной в этом мировоззренческом хаосе дистанционного обучения

Александр Мирошниченко: раздумия с табелем в руках

Автор: Александр Мирошниченко, актер, режиссер, драматург.

Ну от, урочисто видали сьогодні дитині табель. Літо попереду, але питання залишились. З приводу табелю. Кому його, власне, видали? Я, звичайно, розумію, що там все написано. І школа, і клас, і прізвище. А всередині оцінки. От про цей зв'язок прізвища учня з оцінками і залишилось питання.

Як це виглядало з точки зору батьків? Онлайн-навчання, де лише відсотків 30 учителів реально чомусь вчили. Не називали номери задач та сторінки підручників для опрацювання, а саме вчили. Давали знання. Ну, може, десь цей відсоток був і більшим. Вірю, що оце «десь» існує не лише у фантазіях. Але реальність була саме такою в більшості. Тому батьки згадували шкільну програму, допомагали та пояснювали. Відкладаючи вбік свої роботи та проблеми.

Другий етап навчання був швидким та інтенсивним, як цунамі. Дев’ятий вал контрольних, диктантів, опитувань та тестів затопив шкільний простір України. І тут була мета якось виплисти. Хоч якось!

Що, власне, намагались перевірити цими контрольними – глибока загадка. Бо існує алгоритм, простий та перевірений віками. Спочатку знання даються, а потім перевіряється, як ці знання засвоєні. У нас же лише окремі вчителі з окремих предметів йшли цим логічним шляхом. Більшість винайшла інший алгоритм. Дати завдання дітям (а насправді батькам) по засвоєнню матеріалу, нічого фактично не пояснюючи, а потім проконтролювати засвоєння матеріалу. Таким чином, заключний етап навчального року перетворився на процес оцінки педагогічної майстерності батьків та вміння дітей навчатись без допомоги школи.

І ось тримаю я в руках табель. І думаю. А який же відсоток заслуг в оцих оцінках власне школи? Величезна «махіна» з учителів, методистів, чиновників щось робила і якось працювала. Але в результаті все звелось до того, щоб дати не знання, а дати завдання. Дітям і батькам.

Звичайно, були позитивні винятки. Але саме винятки. А звідси напрошується висновок. Так, може, тоді я сам би виписав дитині табель? Якщо вже здебільшого його знання – це аж ніяк не заслуга школи? Бо роль школи стала зовсім незрозумілою в цьому світоглядному хаосі.

Ледь не забув! Величезна подяка тим окремим вчителям, які попри все таки саме вчили дітей. І тому мали право оцінювати. Бо оцінювали свою, а не чужу педагогічну працю. Ось їм величезна подяка. І дуже шкода, що їх мало. І саме їх я вітаю з закінченням навчального року. Бо вони заслужили на відпочинок. Скільки таких? На жаль, абсолютна меншість! Якщо говорити чесно…

Оригинал

Освіта.ua
28.05.2021

Популярные блоги
И. Совсун: как надолго еще хватит запала учителей? Между победителями мировых олимпиад и средним базовым уровнем украинских школ гигантская пропасть
Т. Сердечная: зарплаты у учителей должны быть разные Есть шанс, что когда-то государство сможет оплачивать работу людей, которые работают с его будущим
И. Ликарчук: шароварщина и отчеты вместо воспитания Воспитательной работы как системы формирования человека уже давно нет, а есть гам, шум, трескотня
А. Сидоренко: зачем репетиторам 200 баллов ЗНО? Показателем высокой квалификации педагога является успешность его учеников, в том числе по результатам ЗНО
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
учитель
Ну надо же, бедные родители перетрудились....всегда, во все времена , родители ( ну, это если родители занимаются своими детьми) дома помогали своим детям усвоить пройденный на уроке материал. Называется этот процесс - закрепление выученного на уроке. если ребёнок внимательно слушает на уроке, то дома этот процесс никого не напрягает. ...и да: к участникам учебного процесса относятся дети, учителя и РОДИТЕЛИ, в том числе...
Дмитрий
Для учитель: пройденный на уроке материал...это и есть ключевая фраза, но не в моей школе. На дистанционке учителя нам в классрум домашнее задание задают И ВСЁ ! Материал никто не объясняет, кроме учительницы по истории. Она в ЗУМе уроки проводит. К слову, историю можно и самому выучить. А остальные учителя только домашние задания , контрольные и самостоятельные работы проверяют.
учитель
Дистанционка - это вообще жуть для всех участников учебного процесса!К ней надо приспособиться, причём всем ( детям, учителям, родителям). У кого-то это УЖЕ получилось, кто-то ЕЩЁ ищет свой стиль преподавания.Да, есть и такие,кто выражаясь языком современной молодёжи:НЕ ЗАМОРАЧИВАЮТСЯ - ДАЛ ЗАДАНИЕ(ПРЕДОСТАВИТЕЛЬ УСЛУГ) И... ДАЛЬШЕ : ХОТИТЕ ПОЛУЧАЙТЕ, ХОТИТЕ УЧИТЕ, ВООБЩЕМ ... КАК ХОТИТЕ, ТАК И РАСПОРЯЖАЙТЕСЬ ПРЕДОСТАВЛЕННОЙ УСЛУГОЙ!
Комментировать
Артём
Молодец! Всё правильно написал. Мне лично повезло. Папа ещё помнит школьный курс алгебры , геометрии, физики, химии и поэтому у меня в табеле по этим предметам 10. Обошлись без репетиторов, ну , а кому повезло меньше, те мои одноклассники списывали у меня. При этом за целый учебный год не было у меня времени погулять на улице. По поводу моего здоровья...зрение у меня резко упало. Добавлю , что в компе я не сижу, в компьютерные игры не играю.