А. Мирошниченко: о пределе профессионализма учителя

На какой процент учебных неудач имеет право учитель, чтобы говорить о вине учеников, а не своей?

А. Мирошниченко: о пределе профессионализма учителя

Автор: Александр Мирошниченко, актер, режиссер, драматург.

Питання насправді серйозне. І принципове. Хоча очевидність цього питання затуляється пафосом та сторонніми розумуваннями. 

А питання таке. На який відсоток навчальних невдач має право вчитель, щоб говорити про провину учнів, а не вчителя? 

Спробую розшифрувати. Є умовний клас. І якийсь предмет. Ну, припустимо, географія (біологія, математика…). Є рівень успішності класу, виражений в оцінках. І тепер питання. Якщо поганих оцінок відсотків 20–30 – це нормально. Це закономірно. Але якщо поганих оцінок 95 відсотків? І це не одноразово, а регулярно. Чия тут провина? 

Ні! Я не закликаю вчителів бути «добрими феями» і ставити всім гарні оцінки. Оцінка повинна об’єктивно відображати рівень знань учнів. В теорії, в усякому разі. Але що ж ми подекуди бачимо? Що 80–95 відсотків класу мають відображення знань у вигляді низьких оцінок. І чия тут провина?

Питання навіть не в тому, щоб визначити винуватого. Питання в іншому. Якою повинна бути цифра негативних оцінок класу з окремого предмета, щоб говорити не про низький рівень учнів, а про те, що вчитель займається не своєю справою? 

Зрозуміло, що зараз миттєво почнуться розмови в стилі «знову вчителі винуваті» і «це ви з своїми дітьми не займаєтесь». Це все передбачувано. Але! Ви ж не назвете професіоналом хірурга, у якого 90 відсотків операцій закінчуються невдачами. Так чому в педагогіці ми використовуємо якісь інші параметри? Якщо вчитель вміє навчати – кількість поганих оцінок не буде перевищувати статистичних 20–30 відсотків. І мова не про завищення оцінок. Але якщо кількість поганих оцінок зашкалює – чия тут провина?

Я піднімаю це питання не для того, щоб в чомусь звинуватити вчителів. Я хочу розібратись. Де та межа, досягнувши якої, ми можемо оцінити конкретного педагога як профнепридатного? І навпаки. Оцінити талановитого педагога, зрозумівши і побачивши конкретику його роботи.

Оригінал

Тільки зразу прошу. Любителі писати коменти в стилі «так ідіть самі працювати в школу» – можете не витрачати час на подібні безглузді коменти. Бо «сам дурак» – це не відповідь на поставлене питання…

Освіта.ua
12.03.2021

Популярные блоги
О. Калинич: выводы о дистанционном обучении Из понятия «дистанционное обучение» надо убрать слово «обучение», заменив на «имитация»
И. Ликарчук: образовательный процесс теряет смысл Результаты экзаменов не должны быть основанием для оценки работы учителя, это оценка работы учеников
Н. Глюз: снова старые схемы и двойные стандарты На ЗНО живет страшный вирус, его не берут ни маска, ни антисептик, а выпускной будут гулять без масок
А. Мирошниченко: советы учителям от киноактера Даже примитивная камера увеличивает все эмоции и раскрывает большие и маленькие секреты
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Світлана
Спробую про професіоналізм. Не тільки учитель навчає, а й учень навчається. Не тільки учитель непрофісійний, а й учень зі своїми індивідуальними здібностями. Одного разу я мала розмову з учителем математики, що викладав предмет у 9 класах А і Ж. Вона тільки-но прийшлі із уроку. У голосі розпач:"Чому я їх навчу? Пів уроку: де зошит, олівець, підручник і т.д." Угадайте, з якого класу вона прийшла? А от в інший клас вона не йшла - летіла. І відсотки там були ого-го! Практика розподілу класів на більш успішні і менш успішні не завжди виправдана. А якщо класи, де індивідуальні здібності нижче середнього? Не вчити? Не згоджуватися на викладання в таких класах, щоб не погіршити свої показники як вчителя? А якщо це класи в селі, де більшості батькам байдуже, як навчаються їхні діти, а частіше онуки. Та і здібних серед десяти 1-2, а то і жодного. Бо хто залишився жити в селі, яке душать і ніяк не задушать? Не вчити дітей?.. Проофесіоналізм передбачає знання свого предмету. Це завдання для вищих навчальних закладів. Саме вони дають документи, що це засвідчує. Професіоналізм для вчителя - це ще і уміння знаходити спільну мову з учнями, батьками, колегами, тобто працювати в команді. Це особисті якості працівника і завдання для адміністрації школи. Але, на жаль, його не можна виразити у відсотках. Де межа, як визначити, що вчитель не на своєму місці? Я думаю, що в сучасних умовах рідко хто працює вчителем не на своєму місці. А до того ж існують конкурсні відбори на посади. Хоча черг на ці посади чомусь немає.
тео
Очевидно, що людина В ПРИНЦИПІ не розуміє, що таке робота вчителя... Прикро, що будь-хто вважає себе знавцем, при чому в школі був безліч років тому