Олег Охредько: родила ли гора мышь?

Рекламная кампания вокруг трансляции онлайн школы создала эффект ожидания «суперпродукта»

Олег Охредько: родила ли гора мышь?

Автор: Олег Охредько, эксперт, аналитик Центра гражданского образования «Альменда».

Гора породила миш - цей фразеологізм уживають, коли говорять про великі надії, але малі результати. Перший тиждень «онлайн-уроків» породив хвилю обговорень, виплеск якої прийшовся на Інтернет. Де тільки не обговорювали результати та враження – у соціальних мережах, блогах, газетах та на професійних сайтах. І відгуки мали протилежні позиції – від повністю схвальних до критичних. Свої меседжі щодо цієї хвилі вже виклали всі - від очільника держави та очільниці освітнього міністерства до батьків та дітей. Спробуємо розібратися, чому ж виник такий ажіотаж.

Ще з давніх давен відбувалися спроби прибрати вчителя з системи освіти, замінивши його чимось іншим. Так, поява друкованого верстату привела до поширення підручників, поява радіо – до створення радіоуроків, телебачення породило теле(відео)уроки, а комп’ютерні технології – електронні уроки. Можливо, невдовзі, з розвитком штучного інтелекту, відбудеться і певна заміна вчителя(-ки), але це в майбутньому.

Запропоновані «онлайн - уроки» є елементами відеоурока і, скоріш всього, для них підходить назва відеолекція, але це кому як подобається.

Перші ж «онлайн-уроки» викликали величезну кількість критичних зауважень, що вказує на існування певних проблем. Проте і самих «критиків» можливо поділити на дві групи. Перша, найбільш численна – це люди, які в критику вклали своє розчарування, критиканство, нерозуміння, відсутність фаховості та інші особисті погляди, які мають у більшості суб’єктивні чинники. Друга, найменша група, вказує на існування системних проблем, на що вказала трансляція.

Отже, деякі погляди на наявні проблеми...

Рекламна кампанія, яка була розгорнута навколо трансляції, із залученням величезного державного апарату, окрім донесення інформації, створила і певний ефект очікування «суперпродукту», особливо пов’язаного з сучасним телебаченням. Зрозуміло, що в багатьох випадках очікування були невиправдані, що і породило критичні зауваження.

Технічне виконання трансляції викликає багато запитань. Адже запропонований рівень не відповідає сучасним можливостям телебачення. Порівняння з «картинкою» телепрограм, з інфографіками та схемами, які рухаються, з іншими «прибамбасами» створюють гнітюче враження. Рівень виконання підходить більш до уроків, які готуються на рівні школи або навіть монтуються самостійно (як приклад, можливо подивитися уроки фізики Павла Віктора з Рішельєвського ліцею, які почали записуватися декілька років тому назад і мають понад 20 млн переглядів).

Кількісний склад вчителів(-ок). Відсутність інформації щодо методів відбору породжує багато питань. Окрім того, стає не зрозумілим, чому була обрана така кількість. Наприклад, викладання історії передбачає або 7 класів, або 12 предметів на тиждень. Чому ж тоді на одного вчителя(-ку) випадає декілька предметів, коли одна вчителька повинна проводити урок і в 5, і в 8 класі. Зрозуміло, що в школі буває, що викладається у всіх класах, але це ж не школа, це відкритий урок, тим паче на всю країну. Невже в Києві відсутня необхідна кількість «провідних вчителів»?

Допис вчителів(-ок), які проводять телеуроки, показав ще декілька проблем, а саме

чому вчителі(-ки) працюють самостійно? Невже було потрібно чекати тиждень і хвилі критики, щоб «у міністерстві зазначили, що з наступного тижня до перевірки уроків долучаться незалежні експерти». Невже в державі відсутні інституції, які б допомогли в підготовці уроків, і чому вони не були залучені з самого початку?

Чому відсутня можливість корегувати відзнятий матеріал? Це вже зовсім нонсенс. Що? Не вистачає технічних можливостей?

Чому вчителі(-ки) працюють на волонтерських засадах? Чи зовсім «оскуделі» засіки Батьківщини? Кожна праця повинна оплачуватися, і це вже соромно, коли і тут «виїжджають» за рахунок волонтерів. А де ж десятки тисяч, які пішли на створення Національної платформи?

Наявність розкладу не надає можливості імплементувати трансляції в систему дистанційної освіти кожному з вчителів(-ок). Адже відсутність теми наступних уроків залишає як вчителів(-ок), так і дітей у невідомому. А кожен з вчителів(-ок) працює за власним календарним планом, певними підручниками.

Відеоуроки мають свої певні вимоги, які іноді далекі від телешоу та інших комерційних програм, і тому дорослі люди, які грають роль дітей, аж ніяк не створюють потрібну атмосферу.

Форма подання не враховує психолого-педагогічні особливості, які характерні для візуального джерела. Особливо те, що понад 50% переглядів відбувається за допомогою смартфону.

Отже, можливо зробити певні узагальнення:

Чи потрібні відеоуроки (відеолекції) – так, потрібні.

Чи допустимі помилки у загальнодержавних трансляціях – ні, не допустимі, особливо якщо це не обмовка.

Що потрібно зробити:

  • терміново створити належні умови для підготовки і проведення «онлайн-уроків» з кожного предмету, а краще в розрізі предметів та класів;
  • залучити сучасні технології для створення уроків з використанням останніх досягнень;
  • вирішити питання щодо фінансування проєкту.

І на останнє декілька ремарок.

«Лівонська чи Ліванська, яка різниця?» нещодавно одна з народних депутаток хвалилася, що, маючи три вищі освіти, не знає, що ж воно таке. На жаль, нігілізм завжди існував, а терміни та назви виконують не тільки пізнавальну функцію, а й мають інші функції. У минулому людства одна буква приводила не тільки до міжнародних скандалів, а й до війн.

Хвалебні оди щодо появи «онлайн-уроків» у розрізі освіти дітей з окупованих територій викликають тільки огиду через те, що питання про необхідність такої форми, громадські організації підіймають з самого початку війни, а поява їх зараз розбиває твердження освітніх чиновників про неможливість створення такого контенту.

Освіта.ua
13.04.2020

Популярные блоги
В. Громовой: рубеж необратимости уже пройден Отрицательный отбор в образовании продолжается, ведь уходят лучшие, а «скамейка запасных» почти пуста
Е. Стадный: идея увеличения веса аттестата ошибочна Чем больше будут учитывать аттестат, тем меньше будет шансов у детей с хорошими знаниями из строгих школ
Д. Бабурин: образование за ширмой рейтинговой шкалы За ширмой рейтинговой шкалы 100-200, которую нам каждый год представляет УЦОКО, скрывается реальное состояние образования в Украине
В. Громовой: как спасти образование от развала Как вызвать бешеную ненависть, но спасти школьное образование от окончательного развала
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!