А. Мирошниченко: не стоит пугаться новых технологий

Автор: Александр Мирошниченко, актер, режиссер, драматург.

Про знання

Захопився син зйомками для Ютубу. Свій канал зробив з однокласниками. Шостий клас, але все по-дорослому. Сценарії пишуть, знімають, монтують.

Я не похвалитись – дещо про інше.

Знімати ролики не так просто. Знань та вмінь вимагає. І ось тут випала нагода наочно побачити різницю між абстрактними знаннями та знаннями, що мають практичне втілення.

Раніше примусити написати твір – це були тортури. Тепер сідає з однокласниками, пише сценарії. Цікавиться літературою зі сценарної майстерності. Аналізує твори, щоб зрозуміти механізми.

Робота оператора вимагає знань з фізики-оптики. Яку в шостому класі ще не вчать. Але почитує відповідну літературу. Бо знання потрібні.

Монтаж роликів вимагає знайомства з монтажними програмами. А тут два в одному. І знання з програмування, і англійська мова (програми ж англомовні).

Ну і плюс почав цікавитись теорією та практикою комунікацій та реклами. Для розкрутки каналу.

І це ж не він один, а група його друзів. На частину з яких вчителі дивились як на двієчників, які вчитись не хочуть і нічого їм не цікаво. Виявилось, що і вчитись можуть, і цікаво. Якщо знання не абстрактні, а кореговані з життям та їхніми інтересами.

А більшість освітянської спільноти продовжує дискутувати на тему чи потрібно давати можливість дітям користуватись гаджетами. І з ностальгією згадують часи, коли писали гусячим пером.

Мораль проста. Знання без їхнього втілення в реальному житті - це непотріб. Нецікавий і непотрібний. Пошук точок перетину знань з тим, що цікаво дітям, і є метою педагогіки. І не варто лякатись нових технологій. Вони не страшні. Чесно…

Оригинал