В. Бахрушин: о типах высших учебных заведений в Украине

Автор: Владимир Бахрушин, главный эксперт группы «Освіта» Реанимационного пакета реформ.

Останнім часом відбувається дискусія з приводу того, які типи закладів вищої освіти мають бути в Україні. Якщо подивитися ситуацію в інших європейських країнах, США, Канаді, Австралії, то в них офіційно чи умовно виокремлюють такі типи закладів:

• університет (дослідницький університет);
• університет прикладних наук;
• вища школа;
• університет (коледж) liberal arts.

Відмінними рисами дослідницького університету та університету прикладних наук є велика кількість різноманітних бакалаврських і магістерських освітніх програм, у тому числі, міждисциплінарних. В обох типах закладів також реалізують численні коротко- і середньострокові неступеневі освітні програми. Докторські програми є в обох типах закладів, але їх частка в дослідницьких університетах є вищою. Обидва типи закладів здійснюють дослідження, які є одним з основних видів їх діяльності. Для дослідницьких університетів дослідження можуть бути основним видом діяльності.

Є відмінність в акцентах – дослідження в університетах прикладних наук більш спрямовані на практичне застосування їх результатів і на створення інновацій. У дослідницьких – на розвиток науки й отримання нових знань. Крім освітньої та дослідницької діяльності, обидва типи університетів здійснюють багато інших функцій, у тому числі просвітницьку, експертну, консультаційну тощо. Вони є важливими центрами розробки сценаріїв і політик різного рівня – від місцевого і галузевого до глобального, а також важливими культурними центрами. У деяких країнах (Польща, Фінляндія, …) відмінності між цими типами закладів визначені на рівні законів.

Вища школа зазвичай є відносно невеликим вузькоспеціалізованим закладом. Приміром, у Швейцарії деякі місцеві педагогічні школи можуть навчати менш 200 студентів. Це можуть бути заклади, спрямовані на підготовку фахівців з масових спеціальностей (вчителі, агрономи, інженери окремих професій тощо), яку варто наблизити до місця майбутньої праці. Водночас вони вирішують проблему забезпечення доступності вищої освіти.

Університет чи коледж liberal arts більш властиві американській системі вищої освіти. Вони орієнтовані не на підготовку фахівців з конкретних професій, а на формування загальних компетентностей, доповнених поглибленим вивченням певної більш-менш широкої галузі знань. Це передбачає значно більшу частину вибору змісту освіти студентами. Переважно це бакалаврські програми, на базі яких потім можлива істотна зміна напряму. Приміром, серед студентів американських правничих і медичних шкіл є багато випускників природничих програм бакалаврату.

В Україні всі зазначені підходи мають право на існування. При цьому liberal arts можуть розвиватися і як освітні програми в закладах перших двох типів. Не варто зараз визначати пропорції між кількістю закладів різних типів. Натомість варто прописати певні вимоги, зокрема, щодо інституційної акредитації, з акцентом на тип закладу. Заклади не повинні мати пріоритет доступу до тих чи інших бюджетних ресурсів залежно від типу. Доступ має базуватися на конкретних показниках і результатах діяльності. Натомість можуть бути створені різні програми і стимули, орієнтовані на різні типи закладів і різні типи діяльності закладів вищої освіти, яка є корисною для суспільства і держави.

Оригинал