А. Недоля: мы увлеклись параллельным обучением

Автор: Анатолий Недоля, Запорожский национальный университет.

Кожного року загальний обсяг інформації збільшується неймовірними темпами. У цих умовах дуже важко орієнтуватися сучасним студентам, які перестали цю інформацію сприймати, запам’ятовувати та аналізувати.

Сучасна студентська молодь почала просто перетворюватися на відтворювачів інформації з мобільного інтернету, що практично зводить нанівець зусилля викладачів до залучення студентів до активного навчального процесу. А відомо, що засвоєння інформації є одною з найголовніших складових підготовки майбутніх спеціалістів.

Що робити в такому випадку? Дехто відбирає мобільні телефони під час занять, дехто намагається зробити телефони одним із засобів навчання. Важко відповісти, хто з викладачів має рацію, але мені здається, що все ж ті, хто використовує нові технологічні засоби як частину навчання. Тобто, якщо для підготовки дизайнерів лише вимагати засвоїти техніку малювання, але не навчати працювати з сучасним електронним планшетом, тоді це є проявом надлишкового консерватизму, і він завадить майбутньому дизайнеру мати перевагу на ринку праці.

Таким же консерватизмом можна вважати паралельне навчання десятку різних дисциплін одночасно протягом семестру з подальшою організацією традиційних сесій. Такий підхід здається зручним, але у 21 сторіччі є малоконструктивним. Тримати в голові інформацію з декількох дисциплін, зв'язок між якими заздалегідь студентам незрозумілий, стає все важче.

Гадаю, що потрібно відходити від паралельного навчання і переходити до послідовного засвоєння окремих дисциплін від початку до кінця за короткий період та проведення підсумкових тестів чи іспитів протягом навчального року, не орієнтуючись на сесії, і лише після їхнього засвоєння рухатись далі.

У такому випадку процес навчання стає більш динамічним і не дає можливості учасникам освітнього процесу випадати з нього надовго. Це також стає зручним для тих викладачів, які активно займаються науковою діяльністю: з’являється час для участі в конференціях, написанні наукових статей чи підручників.

Є лише одне застереження – потрібно, щоб університетські адміністрації не перетворювали це на економію коштів за рахунок викладачів внаслідок появи «псевдовільного часу». Бо досі адміністраціям ЗВО вигідно враховувати за роботу викладачів лише навчальне навантаження, забуваючи, що законом передбачені також інші види діяльності.

Досить консерватизму у організації навчального процесу, бо за самим цим процесом забувають про його мету – підготувати висококваліфікованого спеціаліста, який буде розвивати нашу державу та примножувати її добробут, використовуючи знання та навички, які були отримані в ЗВО.

Важливий результат, а не сам процес.