ИМЗО должно пройти уже такую кардинальную модернизацию, чтобы мы больше о нем ничего не слышали

Е. Бондаренко: маразм социального паспорта

Маразм модернізувався (таке влучне визначення процесу дала Наталя Хорольська) або соціальний паспорт…

Поки ми тут сперечаємося, чи повинні батьки надавати до школи інформацію про місце роботи, класних керівників зобов’язали з’ясовувати про своїх учнів, чи не належить їхня родина до однієї з таких категорій, наприклад:

сім’я трудових мігрантів (це як? Звідки мігранти – з передмістя чи іншої країни?);
місцезнаходження одного з батьків невідоме (кому невідоме?);
сім’я усиновлювачів (про таємницю усиновлення чули?);
батьки, які перебувають у процесі розлучення (це взагалі, яким боком?);
засуджені до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк (це відповідальність дитини за батьків, чи як?);
особи, які повернулися з місць позбавлення волі;
особи, які постраждали від насильства в сім’ї;
діти, які постраждали від жорстокого поводження та насильства;
особа, яка виявила намір відмовитися від новонародженої дитини… (це вже геть поза здоровим глуздом…)

Ця інформація потрібна класному керівникові для створення соціального паспорту класу. Я поняття не маю, як вчитель має цю інформацію отримати. Та ще й залишитися при цьому неушкодженим. Бо якщо спитати у тата підозрілої зовнішності «ви з тюрми коли вийшли?» або «часом, не сиділи?», то є ризик травм.

Взагалі-то цей перелік «отримувачів соціальних послуг» взято із документів соцслужби. Але ж ті отримують інформацію із поліції, лікарень, зі звернень громадян тощо. А як про це все має дізнатися вчитель?

І ще значно важливіше питання – от знає, і що далі? Ви запропонуєте підтримку дитині, батьки якої розлучаються? Чи будете обережніше ставитися до дітей, котрі постраждали від насильства? Чи робочого часу психолога вистачить якраз на те, щоб папери оформити і прозвітувати?

Але і це ще не все. Класний керівник має ще описати «соціальну поведінку здобувача освіти». Тут є графи «Систематично порушує дисципліну», «Конфлікти з вчителями, учнями». Оскільки поняття «дисципліни» у наших школах досить своєрідне, а причини «конфліктів» переважно у невмінні їх розв’язувати, то це просто дві графи для помсти.

Що хорошого у цьому всьому. Це лише зразки документів, які зараз проходять апробацію і за результатами будуть затверджені або не затверджені. Це цілком залежить від педагогів. Будуть зауваження – будуть зміни, а якщо ні – не скаржтеся, що МОН знову вас до чогось там примушує.

Що поганого. Лист МОН із цими всіма зразками документів підготували фахівці Інституту модернізації змісту освіти. Вкотре розумію, що цей інститут має пройти вже таку кардинальну модернізацію, щоб ми більше про них не чули.

Посилання на лист МОН.