А. Недоля: об аккредитации отдельной специальности

Автор: Анатолий Недоля, доцент, Запорожский национальный университет.

Якщо науково-педагогічний чи науковий працівник одержав науковий ступінь доктора наук, нікому не спаде на думку називати його кандидатом наук, хоча такий диплом у нього також існує. Теж саме, якщо отримано звання професор, ніхто не називає його доцентом, хоча такий атестат теж у нього є.

Вважається, що звання професор дається на основі звання доцента, а науковий ступінь доктора наук на основі кандидата. Тобто попередні звання ніби нівелюються. Аналогічні приклади можна навести для власників дипломів бакалавра та магістра. Якщо маєш диплом магістра, ніхто не називає тебе бакалавром.

Чому ж інша ситуація з діяльністю, пов’язаною з акредитацією окремої спеціальності? Виявляється, якщо ви акредитували спеціальність з підготовки магістрів, то це не означає, що ви акредитували спеціальність з підготовки бакалаврів. Бо тоді не буде чим зайнятися певним відділам чи агентствам. Хоча готувати магістрів без наявності суміжної спеціальності для підготовки бакалаврів нелогічно та й нерозумно.

Якщо не в змозі здійснювати підготовку політологів чи юристів рівня бакалавра, то який сенс надавати йому ліцензію з підготовки магістрів? Те ж саме можна сказати про підготовку докторів філософії, бо освіта має ступеневий характер.

Тому, якщо вже МОН України затвердило результати акредитації магістрів, не вимагайте акредитації бакалаврів близької спеціальності, на якій базується магістр – це просто алогічно та смішно, або робіть все одразу, як один захід.

Інакше виникає думка, що гроші на освіту є, просто використовують їх неефективно.