Виктор Громовой: «а она не могла не рухнуть...»

Автор: Виктор Громовой, образовательный эксперт, заслуженный учитель Украины.

А вона не могла не завалитись - так хто ж знав, що вона завалиться.

Наталія Глюз нагадала про «парадоксальність мислення» маленького українця, цитую: «Школу, в якій я працюю, будували 40 років тому. Якось я спілкувалась з одним поважним паном, який видав мені думку, що він дивується, як та школа простояла стільки років. Вона ж цементу не бачила. З того будівництва тягнули в усі боки хто куди міг, усі ланки від архітектора до простого будівельника і підсобника».

І нікого не хвилювало, що потім такі школи почнуть обвалюватися.

Я пережив такий шок, коли у 2005 році сходив у начальники й одного літнього дня отримав повідомлення про те, що завалилась Малопомічнянська школа в Новоукраїнському районі: спочатку затріщали дерев’яні конструкції, потім стіна впала у приміщення, а плити перекриття обох поверхів повалились на неї. На щастя, тоді ніхто не постраждав.

Приїхав туди й ледь не посивів від жаху: пів школи виглядали так, неначе туди влучила бомба. Якщо б це трапилось під час навчально процесу, були б десятки трупів.

Усі місцеві мовчки стояли й лише знизували плечима. Сам поліз на другий поверх, щоб подивитись стан перекриття, що лишилось – під ногами все почало тріщати. Якось вибрався назад.

Коли почав з'ясовував причини, місцеві жителі мило так казали: а вона не могла не завалитись, бо, «коли в 1974 році її шабашники армяни строїли, все село будувалось, крали по-чорному цемент, цеглу, плити й ... хто сарай будував, хто гараж. Армянам було по фіг, бо не для них будувалось, вони ж просто гроші тут заробляли. На питання «А ви що, дебіли, не розуміли тоді, що це ж ваші діти наражались на ризик?!», відповідали: а хто ж знав, що вона завалиться, аби ж знаття, шо так буде...»

А тепер розкажіть мені про те, який у нас мудрий український народ і що «село - колиска української нації».

P.S. Єдино виправданий підхід будь-якого політика, вчителя, діяча культури - не загравання з «мудрим народом» і дикий популізм, а адекватне реаліям розуміння своєї місії і відповідальності: наше суспільство серйозно хворе, я везу його до лікарні.

Оригинал