В. Белый: горе от ума или о делах в образовании

Образование может быть успешным общественным сегментом не выходя из состояния консервативности

В. Белый: горе от ума или о делах в образовании

Автор: Владимир Белый, заместитель директора по УВР, физико-технический лицей г. Херсона.

Саме з цієї причини (горе з розуму) наше сучасне українське суспільство тільки й говорить що про руйнацію освіти та безуспішність спроб її реформування. При чому «градус» цих розмов сягає рівня, що виражається або як «жах», або як «національна катастрофа». І це попри те, що країн зі станом загальних суспільних справ подібних до України у світі мінімум десятки і не один, і не два. Зокрема й щодо системи освіти.

Адже жах чи національна катастрофа – це коли смерть чи її наближення. Все інше – це «жіночі істерики».

Тоді у чому справа? І у кого це так багато розуму, що від нього не стільки користі, як більше шкоди?

Дякувати Господу, у народу в цілому з розумом все в порядку. Зокрема й щодо справ в освіті. Горе з розуму у освітнього менеджменту. Причому від того горя погано не стільки йому самому, як учням, студентам, батькам та педагогам. Йому (освітянським посадовцям) навпаки – не горе, а прямий матеріально-статусний зиск.

У конкретній площині все виглядає наступним чином.

Освіта може бути успішним суспільним сегментом навіть не виходячи за межі властивого їй стану консервативності.

ПОЧАТКОВА ОСВІТА

Так, першим рівнем гарантованої успішності є здатність освітньої системи навчити молодших школярів початковим азам основ наук – читати, писати, арифметичні дії виконувати та початковим навикам культурної діяльності – співати, малювати, фізкультурою та спортом займатися.

Плюс на цій змістовній освітній платформі легко отримуються всі оті сучасні компетенції, які стають тепер у нас, а у світі давно стали, супутніми напрямками розвитку особистості.

Найліпшою формою освітньої, культурної та розвивальної роботи педагогів з учнями на цьому етапі є ігрова форма, у яку вкрапляються цільові елементи відповідальності за ефективність часу, потраченого на діяльність, що фінансується за рахунок податків населення.

БАЗОВА СЕРЕДНЯ

Другим рівнем гарантованої успішності системи освіти є її здатність занурити всіх випускників початкової школи у, вже не первинні чи лише початкові, а повнокровно БАЗОВІ ази ВСІХ наук.

Зрозуміло, що акцент на ігрові форми як навчальної роботи, так і супутньої навчанню культурної діяльності учнів 5 – 9 класів був би більш ніж смішним, хоча ігрові елементи мають лишатися у використанні, бо ж як не кажи, а й саме життя – це гра.

На цьому етапі відбувається збільшення і обсягу абстрактного компоненту освіти, і рівня його складності. Це автоматично показує природні можливості випускника 9-го класу до того, щоб бути успішним у подальшій навчальній роботі зі ще більшими обсягами абстрактних наукових знань та ще більшого рівня його абстрактної складності.

Ключовим тут є якраз той бік, що сучасне наукове знання високого рівня є знанням, яке вимагає схильності до сприйняття абстрактних, а не зримо зрозумілих у їх простоті сторін природи чи сегментів культурно-політичного життя.

Тут вже точно не до ігор, хай як не виставляй їх як розвивальних. Адже не іграми ставляться актуальні для сучасного етапу людства наскрізні освітні й соціально значимі компетенції. Не має таких загальних компетенцій, базою яким могло би бути щось інше ніж основи наук.

ПОВНА ЗАГАЛЬНА СЕРЕДНЯ ЯК ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНА

Після 9-го класу у 10-му й далі продовжувати «жувати» зміст всіх тих предметів, що були пройдені раніше, доповнивши їх більш складними поняттями та прикладами застосування для ВСІХ учнів однаковим чином було б більш ніж контрпродуктивним як для окремої особи, так і для державних та національних інтересів.

Тому-то практично у всіх по-сучасному організованих системах освіти сотень країн світу третій етап загальної середньої освіти є освітою ПРОФІЛЬНОЮ, тобто особистісно орієнтованою.

У випускників 9-го класу з достатнім рівнем абстрактного інтелекту – це академічне спрямування, а в інших – це навчання основам технічних, технологічних, сервісних та культурно-спортивних професій рівня робітничого спеціаліста. Старшокласники протягом трьох років вивчають на високому рівні поглиблення чотири – п’ять профільних дисциплін (академічних або професійно-орієнтованих) та ще стільки ж загальноосвітніх чи культурологічних.

І не є для закордонного світу трагедією, якщо для початку 18-річний хлопець починає з автомеханіка, бо можна й до директора заводу-автовиробника дорости, адже для самоосвіти чи додаткової освіти КОЖНА особа має БАЗОВУ підготовку з основ ВСІХ наук (5 – 9 клас).

Аналогічно й для будь-якої особистої чи сімейної потреби вже у дорослому житті: щоб бути успішним чи як мінімум не бути ізгоєм чи утриманцем зовсім не обов’язково «пнутися» за дипломом про вищу освіту.

ЩАСТЯ НАЦІЇ

Будь у нас державний менеджмент таким, якому б для його особисто-професійного щастя було б достатньо описаних тут вище рівнів успішності національної системи освіти, то не було б у нації й горя з розуму.

Відтак би грошей і на забезпечення закладів освіти, і на залучення до роботи у них найбільш розумних випускників університетів завдяки привабливому розміру вчительського окладу завжди вистачало б, чому приклад сотень країн сучасного світу є свідченням.

Натомість наше держуправління досі зберігає перевантаження освітньої системи різноманітними якби управлінськими/підвищувальними «конторами» та якби внутрішньо необхідними «структурними» відділами у закладах освіти, а, головне, - це перевантаження кількістю закладами «вищої», що якби необхідне для доведення існуючого зараз 80% охвату випускників 11-х класів вищою освітою до 100% у вже близькому майбутньому. Свідченням чому є державна політика встановлення прохідного порогу «Склав/не склав» на рівні 90% учасників тестувань ЗНО.

Робиться ця політика популістського задурювання нації під гаслом про національну потребу у розвитку людського потенціалу. Але за ним стоїть, навіть, не прогалини держслужбовців та освітніх посадовців у частині знань про природні особливості різних людей щодо навчання абстрактним науковим знанням, а цинічне спрямування основ державної освітньої політики у русло корисливих кланових інтересів можновладців.

Відомий афоризм «Не кожен може бути вчителем» і поясняє сутність проблеми – не кожен володар нашого диплому про вищу освіту має її (освіти) настільки, щоб бути потрібним для реально продуктивної сфери, яка приймає до себе лише тих, хто дійсно щось вміє, а не лише балакає. З цієї причини й підіймається галас про якби суспільну необхідність відкриття чергової «контори» чи відділу по «роботі з персоналом». В освіті зокрема, як найбільш фінансованого з державного бюджету сегменту. Відтак до тих, хто прямо працює з учнями/студентами доходять лише «сльози» з того бюджету.

Як не сумно, але така усталена у нас освітня державна політика надає більше підстав констатувати не перспективи розвитку людського потенціалу, а зростання вірогідності ще більшого посилення рецидивів суспільного стану «горя з розуму». Чи не кожен знає як чи не все називається та як має бути, а тих, хто вміє зробити – дефіцит.

Більше того, їх (тих, хто вміє) оточує стільки насправді непотрібних «спеціалістів» по «роботі з персоналом», що для адекватної професійної самореалізації в Україні їм і місця не має, чому масштаби трудової еміграції є прямим свідченням.

Дійшло до того, до числа українців, які навчаються у закордонних університетах, стали додаватися вже й випускники 9-го класу, щоб отримати у тамтешніх профільних ліцеях для старшокласників сучасну особистісно пріоритетну загальну середню освіту замість, як влучно зазначає Віктор Громовий, пострадянської архаїчної версії «початкової освіти, розтягнутої на 11років».

Оригинал

Освіта.ua
30.10.2018

Популярные блоги
В. Громовой: рубеж необратимости уже пройден Отрицательный отбор в образовании продолжается, ведь уходят лучшие, а «скамейка запасных» почти пуста
Е. Стадный: идея увеличения веса аттестата ошибочна Чем больше будут учитывать аттестат, тем меньше будет шансов у детей с хорошими знаниями из строгих школ
Д. Бабурин: образование за ширмой рейтинговой шкалы За ширмой рейтинговой шкалы 100-200, которую нам каждый год представляет УЦОКО, скрывается реальное состояние образования в Украине
В. Громовой: как спасти образование от развала Как вызвать бешеную ненависть, но спасти школьное образование от окончательного развала
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
марія
все сказане правда. А ще кожного року нові підручники.( скільки це грошей- ЖАХ).Дуже часто старі підручники набагато доступніші за нові.( я інколи ними користуюся).Нові програми- смішно. В географії 7 клас спочатку вивчали матерки_ потім океани. Через певний час почали з океанів а потім материки. Зараз знову починаємо з материків, а океани під кінець. І кожного разу нові підручники, які часто приходять під Новий рік. Доречі підручників для 10 класу до цих пір немає. Зате є програми. Я часто думаю,ХТО СКЛАДАВ ПРОГРАМУ З ГЕОГРАФІЇ ДЛЯ 9 КЛАСУ? Спілкуюсь з багатьма вчителями і приходимо до висновку, що це людина дуже далека від дітей віком 14_ 15 років.
Владимир Белый
Для марія: Дружина, вчитель географії, (вища категорія, вчитель-методист) щодо 9-го класу повністю згодна з Вами. Плюс додає, що хоча б узгоджували не лише по віку, а й щодо елементарних базових одних і тих же понять у суміжних предметах: географія - економіка - історія - математика. На жаль у нас освітній менежмент ще не доріс до вміння працювати і дійсно по-державному, і щоб профільно-комплексно. Я не раз писав, що підручники від ДЕРЖАВИ мають писатися не через конкурс серед окремих авторів, а через процедуру відбору авторитетної КОМАНДИ авторів, яких би менеджмент спонукав до узгоджень та виключень дублювання чи, навіть, більшої мультиплікації одного й того ж у споріднених предметах.
Комментировать

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!